Подарунки або життя?

У домі зробився хаос. Мати метушилася на кухні, хоча все одно нічого не встигала. Батько якомога швидше намагався прибратися в будинку, але все валилося з рук. На другому поверху було чутно крики бабусі, яка виплескувала свою злість на діда. Ніхто вже не зважав на час, родина сподівалася впоратися з усіма проблемами хоча б до ранку.

Опівночі, коли всі святкували Новий рік, Симиренки позбувалися наслідків горілої качки. Втомлений Марко спав у своїй кімнаті, а от його сестрі було не до сну. Марічка та Зеленько зібрали всі коробки, подаровані Дідом Морозом і навіть присвоїли пакунки з іменами батьків, дідуся та бабусі. Як сказав пухнастий монстрик: «Їм все одно наразі не подарунків». Двоє друзів не могли натішитися новим речам. Доки зелене створіння раділо дорогому спінінгу, який мав би отримати дідусь Марічки, дівчинка приміряла новенькі золоті сережки з діамантами. Раптом Мар’я побачила невеличку білу коробочку з написом «Для Марії та Зеленька». Тоненькі, мов ниточки, руки розв’язали червоний бант, Зеленько відкрив кришку коробки, як раптом усі подарунки почали щезати один за одним. Зрештою, зник і Зеленько.

–      Агов, ти де? – шукала свого маленького друга дівчинка.

Аж ось Мар’я відчула, я вона зменшується в розмірах. «Що відбувається?» – подумала вона. Коли Марічка підійшла до люстерка, вона втратила мову від побаченого. Її тендітне дівчаче тільце перетворилося на шерстяну кулю з величезними очима та коротенькими кінцівками. Адже замало мати людське тільце – варто мати ще й людську душу.