Рожева сукенка

Після розмови з напарником Марічка направилася виконувати його настанови. Дівчинка піднялася на другий поверх та запропонувала бабусі випити чаю. Старенька дуже зраділа несподіваній увазі онуки. На відміну від Олени та Василя, пенсіонери сьогодні не мали ніяких справ по дому. Треба лише няньчити півторарічного Тимофійка, але це була улюблена втіха діда, тож бабуся все одно була вільною, як Україна. Баба Наталя ще о п’ятій ранку вичистила цілий поверх так, що там жодної пилинки не було видко – кожен куточок аж блищав від чистоти та приємно пахнув лимоном. Готувати святкову вечерю теж не потрібно, адже невістка взяла всю відповідальність за новорічні смаколики на себе.

–      Ой, внуцю, а в мене ж навіть нічого до чаю немає. Почекаєш трошки, поки я млинців швиденько насмажу? – запитала бабуся, поспіхом хапаючи миску з кухонної шафки.

–      Звичайно. Можеш не поспішати, батьки все одно надовго поїхали.

Дівчинка зрозуміла, що бовкнула зайвого, тож раптово замовкла. На щастя, бабуся нічого не запідозрила, лише поцікавилася:

–      Чому ти так вважаєш?

–      Ну… Сьогодні в маркетах народу, як бджіл у вулику, а нам потрібна купа продуктів…

–      Твоя правда. Ну, то й добре – зможемо з тобою попліткувати по-дівочому. До речі, а чому ж ти сама, без Марка?

–      Він заходив уранці, просив, аби я терміново віддала його олівці. Схоже, зайнятий чимось дуже важливим. Ти б бачила, як він влетів у мою кімнату – наче переляк. Добре хоч, я тоді не перевдягалася, бо тоді довелося б йому пику начистити, – гигикнула мала. – До речі, а що ти вдягатимеш сьогодні ввечері?

–      Рожеву сукенку. Хочеш поглянути? Вона он там, на кріслі біля діда.

Марічка пройшла в сусідню затишну кімнатку з великим каміном, у якому палало яскраве вогнище. Дівчина роздивилася бабусин наряд, потеревенила з дідусем і повернулася до баби Наталі.

–      Дуже файна сукня, я теж собі таку хотіла б, – заздрісно промямлила онука.

–      Не дуйся, як підростеш – віддам її тобі. А Тимофійко чим там займається?

–      Дідусь укладає його спати.

–      Еге ж, з дідуся нянька пречудова. Він і з тобою носився цілими днями, коли ти маненька була, і з Марком також.

Бабуся закінчила приготування млинців та поставила тарілку з запашним виробом перед Марічкиним обличчям. Дівчина раптово відчула, як швидко в її роті набралася слина, але вона лише промовила:

–      Бабцю, а у вас є варення?

–      Так, зараз відправлю діда в погріб, аби дістав баночку. Тимофійко якраз мабуть вже спить. Приглянеш за ним, щоб не впав, доки ми сходимо за вареннячком?

Дівчинка залишилася в кімнаті на одинці з малим братиком та бабусиною сукнею. Марія дістала з кишені рідкий кошачій корм, котрий завчасно поцупила у свого сфінкса, та розмазала його по платтю. Також довелося розбудити молодшого братика, аби перекласти всю провину на нього. Тимофійко почав вередувати і вже за мить бабуся з дідусем прибігли до дітей. Баба Наталя одразу помітила якусь огидну масу на платті та загорлала:

–      Що з моїм нарядом???

–      Тимофійко приповз і випадково на нього відригнув, – збрехала Мар’я.

–      Господи, а як воно тхне…

–      Ну гаразд, я мабуть піду, – сумно промовила онука.

Бабуся так сильно розчарувалася, що навіть не стала заперечувати.