Мала білокура красуня вже втомилася чекати на свого нового товариша, але, як тільки вона підвелася з ліжка, Зеленько з’явився зі зворотного боку вікна. Марія впустила пухнастика всередину приміщення та почала скаржитися на його запізнення.
– Взагалі-то, я чекаю на тебе вже сто років!
– Взагалі-то, доки ти тут сиділа, відпочивала – я не гаяв часу та вже почав нашу таємну операцію. Твої батьки поїхали в магазин за продуктами та, завдяки мені, повернуться не скоро, – сказало створіннячко, хитро посміхаючись.
Обличчя дівчини миттєво поблідло.
– Що ти зробив?
– Не бійся, я просто злив бензин з автівки пана Василя. Припускаю, твої батьки зупиняться десь серед дороги та шукатимуть добродіїв, які погодяться допомогти. Але навряд чи вони їх швидко знайдуть, тим паче напередодні свята.
– Фух, – з полегшенням зітхнула Марічка та ніжною рукою витерла краплинки поту, що почали повільно виділятися на дитячому чолі.
– Не думав, що ти з лякливих.
– Я не з лякливих! Бояться тільки малі шпендики, а я вже доросла!
– Звучить переконливо, повірю.
– Правильний вибір. Тож що ми тепер робитимемо?
– Отже, наша мета: запобігти святкування Нового року та отримати від цього приємний бонус – подарунки. Для початку мені потрібна інформація про те, хто буде присутній на святі. Точніше… – хіхікнув Зеленько та виправився: – хто повинен був бути присутнім на святі?
– Брат казав мені, що батьки казали йому, що ми не кликали гостей цього року. Буде лише наша сім’я.
– І бабуся з дідусем?
– Звісно, вони ж теж наша родина. Дивні якісь у тебе запитання…
Зеленько дивився на дівчинку з подивом. Його невеличкий ротик відкрився, а одне око зробилося більш розплющеним, аніж друге. Через кілька хвилин тиші монстрик продовжив діалог:
– Отже, проблеми з батьками поки що немає. Проте, є проблема з батьками батьків. Пропоную тобі таке:…
Повний експресії Зеленько в усіх дрібницях розповідав про подальші дії дівчинки, доки та його уважно слухала та запам’ятовувала кожне слово.