Розділ перший

Ася

— Ася, Даня, ви запізнюєтеся до університету! — пролунав з першого поверху крик моєї тітки.

— Зараз, мам! — крикнули ми з Данею в один голос. Його кімната знаходиться за стіною, тому я його почула. Ми в один голос розсміялися і вийшли водночас з кімнат.

         Коли мені було сім років, мої батьки загинули в авіакатастрофі. Тітка, дізнавшись про це, одразу забрала мене до себе. Вона не хотіла, щоб я потрапила до дитбудинку, бо знала, що це таке. Вона з татом там виросла і розповідала мені, що там не все так добре. За це я їй дуже вдячна, що вона мене не залишила. Та й тітка любила мене як свою рідну дитину.

        Даня — мій двоюрідний брат. Ми з ним одного віку. Коли тітка забрала мене до себе, Даня дуже зрадів, тому що з дитинства ми з ним були близькі. Навіть колись в дитинстві спали разом в одному ліжку, тому що тітка розлучилася з батьком Дані, і ми жили не дуже добре. Юля працювала на трьох роботах, щоб забезпечити нас з Данею. Але жили ми так недовго. Тітка познайомилася з хлопцем, і, як вона розповідала, це була любов з першого погляду. Коли вона привела його знайомитися з нами, Дані він одразу сподобався, а мені ні. Можливо, це були ревнощі до тітки, бо я не хотіла, щоб вона з кимось зустрічалась. Але потім усе змінилося. Славік нам з Данею приносив подарунки, грався з нами, навіть до зоопарку возив, коли Юля була на роботі. Він заміняв нам батька. Ну, точніше, він більше заміняв батька для Дані, але й мене не ставив на друге місце.

      Через півроку ми переїхали до нього жити. А ще через півроку тітка з ним одружилась.

       Ми з Данею спустились на перший поверх і почали гру: хто перший добіжить до кухні. Я почала переганяти, але цей двометровий гівнюк обігнав мене та ще й підніжку ставив! Добре, що попереду був диван, а то з синцем на носі йти в перший навчальний день до університету не хотілось би.

       Сьогодні наш перший день в університеті. Коли дивлюсь на Даню, таке відчуття, ніби він уже давно навчається і одягнувся, як завжди. Худі темного кольору з малюнком черепа, джинси та білі кроси. Ну, хто так буде одягатися на перший дзвоник до університету, ще й посвята студентів сьогодні? Можна було би одягтися якось більш святково. Ще й зачіску змінив, пофарбував волосся у темний колір.

      Даня з дитинства був блондином, і це його завжди дратувало. Він ненавидів свій колір волосся і завжди благав маму пофарбувати його в темний, але тітка Юля завжди йому заперечувала, не хотіла, щоб його волосся було зіпсовано фарбами з маленьких літ. І ось цього літа мама йому дозволила пофарбувати волосся. Даня був настільки радий, що, коли мама це сказала, він того ж дня побіг за фарбою.

        Даня любив експериментувати зі зовнішністю. Він зробив собі татуювання на шиї і на правій руці. На шиї був зображений якийсь узор, а на всю руку в нього красувався дракон. Даня високого зросту, накачана статура, завдяки боксу, яким він займався чотири дні на тиждень. Великі сині очі, пухлі губи та скули. На правій скулі в нього був шрам від укусу собаки, але цей шрам пасував йому, робив його більш мужнім. На підборідді була ямочка. Ну, прям мрія будь-якої дівчини!

       Я ж була маленька на зріст. Волосся було каштанового кольору, і я його ніколи не фарбувала, мені подобався мій натуральний. Очі великі, як у Дані, але в мене вони були зелені. Маленький ніс, пухлі губи, щічки, на яких завжди був рум'янець. Статура в мене була худорлява, підтягнута завдяки гімнастиці, на яку мене водила тітка. Я кинула гімнастику, коли мені було п’ятнадцять, бо в мене почали рости груди, та й талія почала формуватись. Як сказав мені тоді тренер: "Нам не потрібні такі дівчата". Ніколи цього не розуміла... Якщо я була найкраща з найкращих, чому тоді тренер сказав такі слова? Звісно, я могла б продовжувати ходити на гімнастику, але на змагання мене більше не брали, тому я пішла і знайшла заміну цьому — повітряну гімнастику. Там було все одно, яка в тебе фігура, та й тренери були добрі.

      Коли ми з Данею прибігли на кухню і сіли за стіл, я подивилася на Юлю. Яка вона сьогодні гарна. Вона завжди гарна, але сьогодні їх зі Славіком компанії вже буде 5 років, і вони будуть відзначати.

       На ній була біла сукня з скромним вирізом декольте. Сукня підкреслювала її талію, і вона виглядала просто розкішно. Легкий макіяж, який підкреслює її блакитні очі, червона ділова помада, яка робить губи трохи більшими. Зараз Юля була схожа на янгола, та й ще блондинка... Прекрасна.

     Славік, мабуть, вже поїхав, бо його взуття не було.

     Тітка, як завжди, зранку зробила нам млинців з полуничним джемом. Я обожнювала їх. Душу би дияволу віддала за них.

     Я вже все з'їла, а ось Даня млинці скормив нашій собаці Моллі. Він не так сильно обожнював млинці, як я. Тітка дала нам гроші й побажала гарного дня. Юлю я швидко поцілувала в щоку і вилетіла з будинку. Даня вийшов слідом і попрямував до свого байка. Ох, я знала, що зараз буде.

    Даня повернувся до мене і кинув шолом мені в руки.

— Сідай вже, я знаю, що ти не любиш запізнюватись, — він посміхнувся мені й підморгнув.

— Якщо б не один йолоп, який мені підставив підніжку, то ми б не запізнювались!

      Даня підійшов до мене і подивився мені в очі.

— Ти сама таку гру придумала в дитинстві і не раз ставила мені підніжку, тож нічия, мала, — він скуйовдив мені волосся і почав надягати на мене шолом.

     Якщо чесно, я дуже любила байки. Даню просила навчити мене кататися, але в нього, як завжди, не було часу на мене. А в автошколу ходити не було часу у мене. Тому приходилося поки кататися з братом. Але нічого, настане мить, коли й я свій байк куплю і теж буду кататися на ньому.

      Я сіла ззаду, обхопила Даню так, як він навчав, і ми рушили до університету.