Розділ 27: Точка Нуль

Телепортація пройшла несподівано м’яко. Жодних збоїв, жодних дивних голосів чи пісень. Але як тільки Леонід і Айра матеріалізувалися, їх охопило відчуття тривоги.

Вони опинилися на пустельному плато. Небо було дивного фіолетового відтінку, а під ногами лежав попелястий пісок. Жодних ознак життя, тільки вітер, що здіймався з незрозумілим гулом.

– Де ми? – Айра озирнулася, перевіряючи координати на "Хронусі".

– Якщо вірити показникам… – Леонід насупився. – Ми не в звичайному часі. Це якийсь… міжчасовий простір.

Він пройшов кілька кроків уперед, коли раптом почув легкий шепіт. Спочатку він подумав, що це вітер, але слова звучали чітко:

– Ти знову тут…

Леонід відчув, як у нього по спині пробігли мурашки.

– Ти це чула?

– Що саме? – Айра зупинилася, скануючи місцевість.

– Голос… – він ковтнув слину. – Ніби хтось сказав: "Ти знову тут".

Айра знервовано глянула на нього:

– Після всього, що ми пережили, я вже нічому не здивуюся.

Леонід ступив ще далі – і під його ногою раптом розкрилася блискуча поверхня. Це була металева плита, вся вкрита символами, яких він ніколи не бачив.

– Це і є Точка Нуль? – прошепотіла Айра.

Леонід нахилився, щоб роздивитися написи. Вони виглядали давніми, але водночас майже… позачасовими.

– Схоже на якусь замкову систему, – сказав він. – Може, це портал чи бар’єр.

Він торкнувся однієї зі знаків, і раптом усе навколо вибухнуло світлом.

Перед ними виникла прозора фігура – ні чоловік, ні жінка, ніби саме втілення часу. Її голос лунав одночасно і м’яко, і владно:

– Ви прийшли до Точки Нуль. Що шукаєте?

Айра глянула на Леоніда, чекаючи, що він скаже.

– Ми хочемо зупинити те, що загрожує часовій лінії, – відповів він. – Ми хочемо… зупинити Потойбічного і все, що за ним стоїть.

Фігура нахилила голову:

– Вам відомо, що це ціна, яку не кожен здатен сплатити?

– Я вже втратив занадто багато, – тихо сказав Леонід. – Якщо ми нічого не зробимо, усе може загинути.

Фігура простягнула руку, і перед ними з’явився символ – пульсуючий, схожий на нескінченний вузол.

– Цей знак – ключ. Він відкриє те, що було приховане. Але пам’ятайте: зворотного шляху не буде.

Леонід зітхнув і глянув на Айру:

– Готова?

– А в нас є вибір? – усміхнулась вона.

Він простягнув руку й доторкнувся до знаку. Світ навколо розпався, і вони разом упали у новий виток часу – туди, де на них чекала істина про Потойбічного.