Розділ 18: Завіса

– Це стає все дивнішим, – пробурмотів Леонід, роздивляючись новий символ на "Хронусі". Він пульсував слабким сріблястим світлом, ніби щось намагалося пробитися назовні.

Айра, яка зазвичай зберігала спокій навіть у критичних ситуаціях, тепер виглядала занепокоєною.

– Якщо ці "голоси" пов’язані з телепортом, нам потрібно зрозуміти, хто вони і чого хочуть.

– А я думав, що головна проблема – не розірватися на молекули, – криво посміхнувся Леонід, але всередині йому було зовсім не до жартів.

Він знову активував панель "Хронуса", сподіваючись відстежити аномальні сигнали, та раптом…

"Аварійний сигнал виявлено. Джерело: Невідоме."

– Це нове, – насторожилася Айра.

– Ну, звісно, – буркнув він. – Як завжди, все йде за планом.

Не встиг він завершити фразу, як "Хронус" затремтів, і світ навколо знову розчинився.

Порожнеча.

Леонід вже не дивувався, коли знову опинився в білому безмежному просторі. Але цього разу тіньова фігура була ближче.

– Гаразд, досить ховатися, – сказав він, стискаючи кулаки. – Хто ти такий?

Голос відповів – низький, відлунюючий:

– "Ти зламав межі. І тепер ти їх не закриєш."

Раптом пісня знову прорвалася крізь тишу. Вона була гучнішою і чіткішою:

"Той, хто мандрує крізь час,

Знає ціну за свій шанс.

Хто двері відкрив – той піде,

Але не завжди він прийде…"

Леонід відчув холод по спині.

– Ти мене переслідуєш через "Хронус"?

Фігура зробила крок уперед, і хоча її обличчя було приховане, Леонід відчув, що вона… знайома.

– "Шлях відкрито. Плата ще не внесена."

– Яка ще плата? – Леонід роздратовано махнув рукою. – Ніхто не попереджав про якісь квитанції за телепорт!

Голос змінився – став майже людським:

– "Вибір буде зроблено. І він уже близько."

Світ затремтів, і Леонід відчув, як його знову вириває назад.

– Леоніде! – Айра схопила його за руку. – Ти знову зник. І цього разу – майже на десять хвилин.

Він важко дихав, відчуваючи, як на лобі виступив піт.

– Це не просто збій. Хтось… або щось там є. І воно хоче, щоб я зробив вибір.

Айра нахилилася ближче, і в її голосі з’явилася стурбованість:

– Який вибір?

Леонід поглянув на "Хронус". Символ знову змінився – тепер це були три переплетені лінії.

– Я поки не знаю. Але відчуваю, що це тільки початок.