Розділ 14: Сюрпризи часового потоку

Леонід перевірив "Хронус" ще раз – показники стабілізувалися, але невеликий збій залишався. Вібрація пристрою нагадувала про те, що новий випадковий стрибок міг статися будь-якої миті.

– Тобі не здається, що цей годинник нас ненавидить? – пробурмотів він, струшуючи руку, щоб приборкати дивний імпульс.

– Після твоїх стрибків у часі він має на це повне право, – засміялася Айра.

– Дуже смішно. Але якщо він ще раз мене закине в середньовіччя, я почну брати плату за магічні послуги, – огризнувся Леонід.

Вони йшли вузьким металевим коридором, який вів до центрального залу. Десь попереду миготіло слабке світло – швидше за все, енергетичне ядро цієї реальності.

– Як думаєш, Орлов ще тут? – тихо спитала Айра.

– Якщо він не вирішив телепортуватися у відпустку, то так, – відповів Леонід. – Або, знаючи його, він уже будує трон із лазерними гарматами.

Айра хихикнула, але напруження не зникло.

Вони обережно наблизилися до дверей. Леонід торкнувся панелі – і та зі скрипом відчинилася.

Усередині залу панувала моторошна тиша. Посередині зависала куля з енергії – ядро, яке утримувало цю реальність. Навколо неї плавали фрагменти інших світів – каміння, металеві уламки, навіть старовинний годинник.

– Якщо ми вимкнемо ядро, ця реальність схлопнеться, – прошепотіла Айра.

– Але й Орлов зникне разом із нею, – кивнув Леонід. – Хороший план. Ну, майже.

Він підійшов ближче, тримаючи палець над панеллю управління.

І, звісно ж, у цю мить "Хронус" знову запищав.

"Критична нестабільність. Імовірність випадкового стрибка – 78%."

– О ні, тільки не знову! – простогнав він.

Світло навколо здригнулося – і в наступну мить Леоніда знову поглинув часовий потік.

Перше місце: Далеке майбутнє

Він випав на гладку поверхню, де все було білим – стіни, підлога, навіть небо. Довкола рухалися дивні постаті – люди в сріблястих костюмах, які мовчки вивчали голограми.

– Ласкаво просимо до Хронологічного Архіву, – сказав механічний голос.

– Архіву? – прошепотів Леонід. – Може, тут є інструкція, як полагодити цей клятий "Хронус"?

Його думки перебив тривожний сигнал.

"Перевантаження. Новий стрибок через 10 секунд."

– Ну, звісно… – зітхнув він, і знову потік часу зірвав його з місця.

Друге місце: Дивне минуле

Леонід плюхнувся обличчям вниз у щось м’яке. Він підняв голову – і побачив ноги. Багато ніг.

– Що за…

– Чарівник! – вигукнула товста жінка у кокошнику.

– Ой-ой… – він зрозумів, що стоїть посеред ярмарку.

Поруч стрибала курка, а один хлопчик уже намагався потягнути його "Хронус".

– Не чіпай, це дуже дорого! – скомандував він і знову активував пристрій.

Повернення до Айри

– Нарешті! – вигукнув він, з’явившись поруч із нею.

– Де ти був цього разу? – скептично спитала вона.

– У майбутньому мене хотіли оцифрувати, а в минулому – продати за курку, – пробурмотів Леонід, підходячи до панелі. – Давай швидше, поки я знову не відправився в доісторичну епоху.

Айра лише похитала головою.

– Ти – ходяча катастрофа.

– І все одно ти зі мною, – підморгнув він.

Вони разом натиснули на панель – і енергія ядра почала згасати. Але щось підказувало Леоніду, що це ще не кінець їхніх пригод.