Розділ 13: Збій у часі

Леонід кинувся вбік, ухиляючись від енергетичного удару Орлова. Айра ледве підвелася після того, як її відкинуло хвилею. "Хронус" на його зап’ясті блимав червоним, попереджаючи про перевантаження.

– Нам треба вибиратися! – крикнув він, запускаючи аварійний телепорт.

– І куди? – вигукнула Айра, стріляючи у відповідь.

– Подалі від нього! – Леонід натиснув активацію, і їх накрило хвилею світла.

Він відчув знайоме тягуче відчуття, коли простір почав згинатися навколо. Але щось пішло не так. "Хронус" тихо запищав:

"Помилка координат. Тимчасова нестабільність."

– О ні… – тільки й встиг промовити він, перш ніж усе вибухнуло новим світлом.

Перше місце: Сучасність

Леонід з’явився посеред жвавого міського перехрестя. Машини загальмували зі скрипом, а водії почали обурено сигналити.

– Це не лабораторія… – пробурмотів він.

– Льоха, це ти?! – почувся голос.

Він обернувся й побачив свого давнього друга Макса, який тримав каву і виглядав так, ніби побачив привида.

– Ем… Я просто… пробігаю, – невпевнено відповів Леонід і знову натиснув на "Хронус".

– Ти куди?! – закричав Макс, але Леонід уже зник.

Друге місце: Майбутнє

Він випав просто на металеву платформу серед неонового міста. Навколо літали автомобілі, роботи патрулювали вулиці, а на екранах крутили рекламу:

"Скуштуй новий клонований борщ! 3025 рік – Смак майбутнього!"

– Ого… – Леонід не втримався від здивування.

Поруч пройшов двоногий робот і кинув на нього підозрілий погляд:

– Ідентифікуйтеся або буде застосовано силу.

– Не сьогодні! – крикнув він і знову активував телепорт.

Третє місце: Минуле

Леонід гепнувся у сінник, роззирнувся – і зрозумів, що знаходиться на середньовічному ринку.

– Хто це?! – вигукнув бородатий селянин.

– Мандрівний… чарівник? – невпевнено сказав Леонід.

Жінка, яка продавала яблука, перехрестилася, а чоловік у латах потягнувся до меча.

– І я знову не туди! – простогнав Леонід, натискаючи кнопку.

Повернення до реальності

Нарешті, після кількох стрибків, він з’явився біля Айри. Вона лежала на підлозі тієї ж дивної зали, звідки вони зникли.

– Де ти був?! – вигукнула вона.

– Довга історія… – відповів він, хапаючи повітря. – Давай просто скажемо, що я встиг побачити і майбутнє, і минуле… і трохи принизитися у сучасності.

Айра гмикнула.

– Добре, що хоч повернувся.

Леонід перевірив "Хронус" – той майже відновив стабільність, але енергії залишилося небагато.

– Нам треба зупинити Орлова, поки він не перетворив усі реальності на хаос.

– Ну що ж, – усміхнулася Айра. – Після такого ти вже нічому не здивуєшся.

– Ой, не кажи… – буркнув Леонід, піднімаючись. – Хоча, якщо мене ще раз закине в минуле, я вимагатиму від Всесвіту компенсацію.

Вони рушили вперед, не знаючи, які ще сюрпризи чекають на них у цьому божевільному світі.