Розділ 10: Розлом

Архів Часу зустрів Леоніда тишею та холодним синім світлом, що виходило від рядів голографічних терміналів. На перший погляд – звичайна база даних, але він знав: тут приховано відповіді. І, можливо, шлях додому.

Айра залишилася біля входу, тримаючи зброю напоготові. Її погляд не відривався від Леоніда.

– Швидше, – кинула вона. – У нас мало часу.

Леонід підійшов до центрального термінала, пальці швидко забігали по сенсорній панелі.

"Запит: Міжреальність. Аномалії. Перетин Часових Ліній."

Екран мигнув, і перед ним з’явилося кілька десятків файлів. Він відкрив перший.

"Проект «Розлом». Експеримент із перетином реальностей. Автор: Д.О. Орлов."

"Розлом?" Леонід відчув, як серце стислося. Цей Орлов пішов далі, ніж він думав – не просто подорожі у часі, а створення проходів між альтернативними світами.

– Що ти шукаєш? – голос Айри прорізав тишу.

– Те, що дозволить мені повернутися, – відповів він, не відриваючи погляду від тексту. – Але…

Раптом він завмер. В одному з файлів було вказано:

"Тест 17: Небажаний об’єкт. Нестабільна енергетична сутність проникла в реальність-09. Імовірна загроза часовій структурі."

– Вони знають, що я тут, – прошепотів Леонід.

Айра підійшла ближче, глянувши на екран.

– Якщо Орлов дізнається…

– Він уже знає, – перервав її Леонід, помітивши тривожний сигнал на панелі. Хтось ззовні активував протокол блокування.

– Нам треба вибиратися! – різко сказала Айра, ховаючи зброю.

Вона схопила Леоніда за руку й потягнула до виходу. Але щойно вони ступили за поріг, коридор здригнувся, а повітря наповнилося гулом.

– Що це?! – закричав він.

Айра кинула погляд назад.

– Вони відкрили Розлом. І якщо ми не втечемо зараз, нас засмокче між реальностями.

Зі стелі почали сипатися іскри, а простір у кінці коридору закрутився спіраллю – темною, пульсуючою, немов сама реальність розривалася.

– Ходи! – вона штовхнула його вперед.

Леонід відчував, як сила Розлому тягне його назад, але він біг. Єдиною думкою в його голові було: "Вибратися. Повернутися додому."

– Що з тобою? – раптом вигукнула Айра, помітивши, як "Хронус" на його руці засвітився червоним.

Він поглянув – пристрій почав перегріватися, енергетичний рівень перевищував норму.

– Якщо я не стабілізую поле, воно розірве мене на частини, – відповів він, намагаючись утримати контроль.

Вони вибігли до шлюзу, але двері були зачинені. Айра швидко ввела код – помилка. Ще раз – знову нічого.

– Вони нас замкнули… – прошепотіла вона.

– Я спробую… – Леонід підключив "Хронус" до панелі.

Пульс Розлому ставав сильнішим, а підлога під ними почала вібрувати.

– Ще трохи… – він зціпив зуби.

Раптом двері різко відчинилися – вони вирвалися назовні, і в цей момент позаду розірвався простір.

Шлюз зачинився, ізолюючи Розлом. Важко дихаючи, вони впали на холодну підлогу.

– Ти живий? – запитала Айра.

– Поки що, – відказав він, підводячись. – Але це ще не кінець.

Леонід знав: Орлов не зупиниться. І якщо він хоче повернутися у свій світ, йому доведеться піти ще глибше – прямо в серце Розлому.