Лакора – місто мертвих

Скоро Роман вже був одягнений в такий же камуфляж, що і солдати, йому видали плазмову рушницю і плазмовий пістолет. Він ще постріляв трохи з пістолета по мішенях, знову продемонструвавши влучність.

— Пішли швиденько, нам час летіти, – покликав його Муні.

Вони підійшли до безфюзеляжного апарата трикутної форми типу літаючого крила. Муні забрався в кабіну. Вона була двомісною і закривалася спільним прозорим ліхтарем. Роман швидко забрався вслід за ним. Вони зайняли місця в сидіннях. Муні показав, як треба пристебнутися. Ліхтар тихенько закрився. Ледь-чутно запрацювали двигуни і з тихим свистом і шипінням машина без розбігу пішла вгору. Під ними промайнули прибережні ліси, широке плесо водосховища. Роман згори розгледів рівні вулиці містечка, охайні будиночки, греблю і гігантську звивисту змію гідросерпантину, і безкрайній лісостеп. Муні спрямував машину на схід. Під ними проносилася рівнина вкрита пожовклими лісами і вже рудими ділянками степу. Блищали озера та звивисті русла невеликих рік. Було зрозуміло, що клімат цього світу суттєво більш вологий ніж у їхнього. Через півгодини вони підлетіли до ще однієї великої ріки. Муні відразу ж увімкнув голографічний монітор і показав ріку на карті – Дон. Муні попрямував вздовж ріки на північний схід. Часом в Дон впадали малі та великі притоки. Муні підняв апарат вище, зросла також швидкість польоту. Раптом попереду з’явилася величезна безмежна водойма. Роман глянув на карту і лише тепер помітив, що там, де в їхньому світі були вигини Волги та Дону, розкинулося величезне округле озеро. Волга і Дон впадали в нього, а потім знову витікали з нього в різні боки. Волга розливалася величезним естуарієм, який непомітно переходив у значно більше за звичне Каспійське море. – Астроблема, – здогадався Роман. Муні показав унизу, на березі озера руїни великого міста.

— Що це за місто?

— Ми називаємо його Лакора. Місто мертвих. Колись це було одне з найбільших міст світу. Тут вирувало життя. Але дві тисячі років тому з’явилася жовта хвороба. Майже все населення вимерло. Крім Лакори вимерли безліч міст та селищ по всій планеті.

— Ось чому так мало тут населення.

— Вірно. Ось на всій цій території, – Муні показав на екрані територію від Атлантики до Уральських гір і від Середземномор’я до морів Північного Льодовитого океану, – в наш час проживає лише п’ятсот-шістсот тисяч чоловік. Вони всі представники твоєї раси.

Потім Муні обвів всю Азію крім Індостану, Малої Азії та Аравійського півострова:

— На цій величезній території живе не більше п’яти-шести мільйонів чоловік. А вихідці з Африки населяють решту світу. Їх від п’ятисот до шестисот мільйонів. Великий Маріс навчив нас боротися проти жовтої хвороби. Ліки проти неї були створені лише півстоліття тому, але він навчив нас як можна уникнути зараження. Останні п’ятдесят років чисельність населення Землі швидко зростає.

Муні посадив апарат на невеликій галявині посеред руїн Лакори. Тримаючи рушниці Муні і Роман вийшли з літаючого крила. Навколо розкинувся ліс серед якого проглядалися руїни. Всі вони були з каменю. Роман відразу ж визначив що кам’яні блоки та цегла були явно не місцеві.

— Для будівництва міста люди використовували камінь зі скель вище за течією доправляючи його сюди по воді. Далі на північ велика східна ріка огинає невеликий гірський масив. Цеглу і блоки вирізали звідти, а потім на великих плотах везли сюди – пояснив Муні.

— Звідки ти це все знаєш?

— До того як стати солдатом я закінчив університет і два роки був вченим-істориком.

— А чому ти вирішив покинути свою професію і опинився тут, в цій забутій цивілізацією глушині?

Муні зітхнув, деякий час промовчав, а потім все-таки відповів.

— Ми зі своєю родиною проживали на узбережжі великого півострова на північний схід від континенту. Це був східний аванпост нашої країни. Між моєю країною та державою на сході спалахнув конфлікт. Я щойно закінчив університет і почав працювати істориком та археологом і проживав у столиці. Ворожі бомбардувальники накрили аванпост нашої армії, а разом з ним і містечко, де проживали мої батьки. Вони загинули. Я відразу ж записався до війська, оскільки до війни засвоїв польоти на літаючому крилі, то пройшовши навчання на винищувач, чотири роки літав на перехоплення ворожих літаків. Вів бої з ворожими винищувачами та штурмовиками над океаном. Одинадцять збитих. На щастя жодного разу не був ні збитий ні поранений, хоча одного разу повернувся з польоту на пошкодженому зарядом плазми літаку. Коли війна скінчилася одружився і переїхав з дружиною сюди на північний аванпост. Дружина досліджує дику природу місцевої рівнини і саме через неї переїхав сюди.

Вони продиралися крізь хащі розсуваючи руками пожовкле листя і обходячи мальовничі руїни. Роман звернув увагу, що кам’яні блоки споруд були дуже щільно підігнані один до одного так що між ними неможливо було просунути лезо ножа.

— Цеглини або склеєні між собою якоюсь клейкою речовиною, чи то їх поверхня просто була оплавлена і таким чином скріплена. Ця технологія давно втрачена. Письмо Лакори наші вчені вже століттями не можуть розшифрувати – пояснив Муні.

Нарешті перед ними серед дерев виникла велична пірамідоподібна споруда. Вона була приблизно в два рази нижчою ніж знамениті піраміди Гізи і на зрізаній плоскій вершині був майданчик.

— Велика піраміда. Нам вдалося визначити її призначення. Це був одночасно і храм і обсерваторія. Її ребра точно зорієнтовані за сторонами горизонту. Там на вершині є витесане коло і мітки спрямовані на точки зимового та літнього сонцестояння, на точки рівнодення.