Розділ 37 Старий знайомий

Після спонтанного тренування ми знову продовжили нескінченний забіг, котрий тепер переривався, лише на короткий нічний відпочинок. Через три дні до вже наявних бід додалося невблаганно зростаюче почуття тривоги та занепокоєння, яке невдовзі стало настільки явним, що ні в кого вже не залишалося сумнівів — гора з видінь гнорла близько.

Кількість шаргських патрулів також збільшувалася з кожним днем. Через що наші нічні привали ставали дедалі коротшими.

А незабаром ми взагалі перестали ховатися, оскільки температура впала нижче нуля й на дододачу, рясно повалив сніг за декілька хвилин вкривши білосніжним килимом пожухлу траву.

Тепер за нами тягнувся досить чіткий слід. Бігти намагалися стопа в стопу, добре, хоч здоровенні лапища Ведмедя дозволяли робити це без особливих зусиль. Обравши такий спосіб пересування, ми намагалися уникнути погоні з боку великих банд, адже поодинокі цілі їм не цікаві, а загони розвідників, що як правило налічували десять-двадцять рил, вже були не страшні нам.

Через різницю у швидкості, свинорилі, як правило, наздоганяли нас під час нічного відпочинку. На відміну від людей, шарги мали куди більшу природню витривалість і могли по декілька діб обходитись без сну. Через це було прийнято Соломонове рішення використовувати для сну тільки світлий час доби, аби мати змогу побачити небезпеку заздалегіть. Чергували по двоє, і коли на горизонті з’являлися переслідувачі, — один вартовий продовжував спостерігати за околицями, а другий — множив свинорилих на нуль.

Поки що нам щастило і своргам на очі ми не потрапляли. У цих тварюк, мабуть, вистачило б розуму, рухаючись на безпечній відстані, збирати під своє крило зустрічні шаргські патрулі, і накопичивши достатньо сил, напасти. На жаль, вічно тривати везіння не могло.

— Таки у нас проблеми, — під вечір сухо констатував Рааль. — Сьогодні я вистежував сагала, гонитва за яким, змусила мене повернутися назад і довго йти по нашим слідам.

— Ну й де він? — майже жалібно пролепетав Ведмідь, який за останні дні помітно схуднув. Далися в знаки виснажливі переходи й обмежена кількість їжі.

— Замовкни, Ведмідь, тебе тільки шлунок і турбує, — осадила Алія здорованя.

— Рааль, що за проблеми?

— Сворги! Вони чітко йдуть по нашому сліду, але чомусь не поспішають наздоганяти. Їх багато, рил двісті, не менше. Розбиті на десять загонів, які рухаються ланцюгом, на відстані шести сотень кроків один від одного. По нашому сліду йде найбільший. І є ще одна дивина, за ватажка в них сворг, якому я відрубав ікла.

— Як він зміг вижити?! — здивовано вигукнула Алія. — Ми ж перебили всіх тварюк, що спустилися в западину. Він просто не встиг би втекти. І як, не маючи іклів, він знову зміг стати на чолі банди?

— Таки з іклами, в нього знову все гаразд, — поправив магесу Рааль.

— Отже, зумів не тільки вижити, а ще й підвищити ранг, — вдумливо промовила Алія. — Тоді в мене є тільки одне пояснення, як це могло статися. Він скористався відчиненим нами проходом у підземелля і повністю подолав його.

— Але це неможливо, — в один голос проговорили Рааль і Дангор. — Навіть нас, для гарантованого проходження, потрібно мінімум троє.

— Однак, я не бачу іншого пояснення. І зауважу, Раалє, ти йому все ж таки програв.

— Програв, — знехотя визнав хлопець.

— А цей сворг сповнений сюрпризів, але що йому потрібно від нас? Про те, що ти живий, він знати не може, а значить — помста відпадає, поселення аймаларців є лише в горах. Тоді, заради чого забрався в таку глушину, примудрившись попутно зібрати чималу банду? — продовжила вголос розмірковувати Алія.

— А вам не здається, що нас спеціально заганяють у пастку, — нарешті, не витримав я, — надто вже складно все йшло. — Спочатку незвичайне підземелля та сувій, що провіщає про таємниче стародавнє зло, потім цей гнорл, з його дивними спогадами про це саме зло, які змусили нас кинути все і вирушити на північ. А наостанок, позаду з’являється великий загін своргів, який, чомусь, не поспішає нападати, але водночас, перекрив шляхи до відступу, змушуючи нас рухатися тільки вперед.

— Юначе, у зв’язку з вашою недосвідченістю, ви схильні все перебільшувати, — тоном, що не терпить заперечень, промовив Леворд. — Єдине, що у всій цій ситуації мене дивує, то це те, як сворг зумів самотужки пройти підземелля? А в тому, що вони йдуть по нашому сліду, якраз немає нічого незвичного.

Побудова, яку обрали сворги, типова для банд, що ведуть пошук здобичі, якою зараз ми є. Нас ніхто нікуди не заганяє, інакше б вони давно вже з’явилися на горизонті, примушуючи прискоритися. Навпаки, сворги рухаються на значній відстані, розтягнувшись широким фронтом, аби мати змогу перехопити здобич, спробуй вона повернути назад.

А не наздоганяють, лише з однієї причини — наші сліди. Рухаючись нога в ногу, ми зуміли ввести їх в оману й тепер супротивник думає, що переслідуваний ним загін складається з двох осіб. Сліди Рааля вони все ж не могли не помітити. Проте дві людини це занадто мало, аби мати можливість повноцінно відпочити, адже їм доведеться ніч ділити на двох, якщо вони не хочуть прокинутися під ударами шаргських сокир. Тому висока ймовірність, що увага вартового, виснаженого недосипанням і важким денним переходом, буде або притуплена, або він узагалі засне.

Високоранговий сворг, на відміну від своїх менш розвинених сорильників і тим більше безмозких шаргів, вміє будувати логічні ланцюжки. Він чудово розуміє, що в таку далеку дорогу відправитися могли тільки шукачі з високим рангом, а значить, їхнє вбивство зможе посилити ватажка, який не захоче ділитися з іншими таким ласим шматочком. Тому він спробує захопити нас без бою, аби власноруч вбити.

Якщо ж він зі своєю бандою нападе зараз, то ми станемо відбиватися і тоді не факт, що загинемо саме від його руки.

На жаль, у нашому випадку, що двоє шукачів, що семеро, усе одно нічого не зможуть протиставити такій банді.

— Один шукач і шість фамільярів, — не зміг я втриматися від шпильки. Ну просто нутром відчуваю свою правоту. Якщо кожну ситуацію розглядати окремо, начебто, нічого особливо дивного немає, але, як казав один слідчий, що намагався нам «шити» рекет та вимагання: «Прямих доказів немає, але підете за сукупністю непрямих».