Розділ 27 Стовп світла

Сворги наближалися до наших позицій, ні на удар серця не замовкаючи, їх рик, сповнений люті та ненависті, заполонив ущелину, так що аж земля від нього почала тремтіти. І що ближче вони були, тим безглуздішою здавалася ідея наших командирів, а під кінець, так взагалі, я почав думати, що наш план провалився. В Алії не вийшло створити заклинання й уся ця орава, зараз накинеться на нас.

Але, нарешті, в небо вдарила блискавка й це не була тонка нитка електричного розряду, яку Алія вже демонструвала сьогодні. Теперішня її товщина була не меншою, ніж півтора кроки. Я стояв і заворожено дивився на люте буйство стихії, а стовп із кожним ударом серця ставав дедалі більшим і більшим. Шириною він уже нічим не поступався плечам Ведмедя, але все одно продовжував розростатися вшир.

На Алію було боляче дивитися, дівчина, намагаючись впоратися зі стихією, віддавала всі свої сили без залишку. ЇЇ тіло втратило примарну форму, а сама вона, ледве стояла, похитуючись від напруження, обличчя магеси вкрилося потом, а з носа, вух і губ почала текти кров. Ведмідь, стиснувши зуби, простогнав, невзмозі нічим допомогти магесі, а я зі щирим співчуттям та  цікавістю спостерігав за таїнством магії.

Пам’ятається, минулого разу, від стовпа блискавок періодично розходилися промені енергії, хаотично спрямовуючись уперед. Здається мені, що на цей раз, все навпаки. Алія намагається всіма силами утримати його цілісність і саме тому її лихоманить від перенапруги. Не допомагали, навіть чари Луари, що були направлені на збільшення запасу ефіру та швидкості його відновлення.

Нарешті, дівчина відчула, що більше не в змозі стримувати заклинання і стовп почав повільно повзти до краю схилу, поступово набираючи швидкість і залишаючи за собою  борозну на землі, а досягнувши, почав опускатися вниз.

Тим часом сворги вже піднялися на середину схилу й продовжували наполегливо дертися вгору, не звертаючи увагу на блискавку, що наближалася до них. Воістину, безстрашні тварини або ж занадто дурні, чи може, навпаки, розуміють, що вже пізно повертати назад і єдине безпечне місце тепер нагорі.

Коли стовп, опустився на сотню кроків, ми з Ведмедем подали команду й Алія розвела руки в сторони. Стовп світла розпався на десятки пучків енергії, які почали розходилися в сторони й разити своргів електричними розрядами.

Броня у свинорилих була, що треба, їх блякло-жовті щити віддзеркалення успішно протидіяли сліпучо-білим розрядам, що іскрами падали на землю. Але їхня міцність була не безмежна, усього три удари, а потім, спочатку на місці  одного сворга залишилася лежати грудка оплавленої броні, потім другого, третього. Тварюки стали гинути одна за одною.

От тільки побачити на власні очі розгром банди я не зміг. Ледве заклинання Алії почало збирати свої криваві жнива, як щонайменше два десятки своргів одночасно зникли й матеріалізувались усього за кілька кроків від Луари, яку залишилися прикривати, лише троє бійців Фелмора. Проте в цьому не було вини Фелмора чи Леворда. Здійснити настільки точне перенесення, маючи, як орієнтир звук флейти, про таке ніхто раніше не чув.

Моє серце скував льодяний холод. Скрикнувши, Луара опускається на коліна, затискаючи рукою рану на животі, а всього, лише три воїни, перебуваючи в оточенні двох десятків своргських бійців, намагаються не дати свинорилим закінчити розпочату справу. На жаль, але це були не безмозкі шарги, витратний матеріал для своїх командирів, а сворги — еліта, причому високорангові, закуті в міцну броню та озброєні гарними клинками.

Століття практики показало, що коли маг або чарівник творять свої заклинання, перебуваючи в центрі руни, то від них краще триматися подалі.

Тому біля Луари, крім невеликої охорони, і не було нікого поруч, а найближчі воїни зачаїлися не менш ніж за сто кроків. Луара, хоча і використовувала цілком мирний інструмент, але сила, що йшла від нього впливала на розум воїнів, викликаючи в них божевілля. Біля дівчини перебували тільки сильні менталісти, яких серед людей Фелмора залишилось усього троє.

На жаль, але серед них не було Леворда, наш командир разом із Міргом, Дангором і Варлаксом займалися охороною Алії. Сувора дійсність Аймалара вимагала від нас докласти всіх зусиль, аби у своргів не було й шансу перервати заклинання. Звичайним людям перебувати біля магеси також було не можна, тільки сильні маги могли перенести подібне без ризику для життя. Але, як виявилося, у членів нашого загону до такого впливу був імунітет, точніше тільки до магії Алії.

Нас же з Ведмедем залишили в резерві. І знаходились ми рівно посередині між двома центрами магічної сили. Сотня кроків не така вже й велика відстань. Дванадцять ударів серця і ми на місці, але трійця воїнів, які відчайдушно намагалися закрити собою дівчину, що лежала на землі, стільки не протримається.

Часу на подальші роздуми в мене не було, як і на те, аби пояснювати щось Ведмедю, я просто знав, що в мене все вийде.

Міцно стискаю в обіймах здорованя та активую «прокол буття», подумки направляючи нас обох у центр лютої січі.

Свідомість пронизує пекучий біль, немов кожен нерв мого багатостраждального тіла одночасно проколює десяток голок. Якби це сталося за інших обставин, я б одразу відступив, кинув спроби порушити порядок єства, але не зараз. Страх втратити Луару стискає волю в сталевий кулак.

Для стороннього учасника, яким був Ведмідь, усе, що відбувалося, тривало не більше ніж удар серця. Здоровань, навіть не встиг нічого зрозуміти, натомість я, не просто пригубив чашу страждань, здавалося, я повільними ковтками осушив увесь келих до дна, а тому в мене не могло не вийти.

У голові лунає монотонний металевий голос, що віщає про якесь там перетворення, але я не звертаю на нього увагу, адже за пів кроку від мене лежить Луара. Однією рукою дівчина затискає рану на животі, а іншою, намагається дістати кулю базилікса.

Зараз її прикривало, лише двоє аймаларців, третій лежав із розсіченою головою, а через його бездиханне тіло, уже переступав радісно гарчащий сворг, що заніс над головою сокиру, аби добити поранену дівчину. Різким випадом спрямовую кіготь у незахищене горло противника. Гостра сталь успішно проникає в щілину між кірасою та шоломом, а потужний удар кидає сворга під ноги сорильникам.