Розділ 19 Виступаємо

Піднялися задовго до світанку, Ведмідь допоміг мені вдягнутися в металевий обладунок і водночас не забув обізвати ледарем, який відриває його від важливих справ. Цікаво, це яких справ, довше повалятися в ліжку? Хоча на цей раз ми впоралися всього за десять хвилин.

Збір нашої невеликої армії проходив біля донжона. Усюди  горіли яскраві багаття, а між двоповерховими казармами метушилися солдати гарнізону, які тільки-но почали вдягати металеву збрую. Мабуть, Алія ще той панікер і ми з’явилися значно раніше призначеного часу збору.

Слідом за нами прийшов Леворд з іншими членами загону, тож я, нарешті, зміг нормально роздивитися Дангора  та Варлакса.

Обидва воїни були високого зросту, хоча й нижчі за Ведмедя. Варлакс мав непогано розвинене м’язисте тіло, пряме чорне волосся, яке спадало до плечей, широкий овал обличчя, розкосі очі, що пронизливо дивляться на тебе, коротку чорну бороду й вуса. Такий собі «а-ля Чингісхан» принаймні саме так я собі його й уявляв.

Дангор, на відміну від свого побратима, мав пивне черевце, світле волосся, підперезане обручем, розкішні, як в Араміса, вуса і привітне, відкрите обличчя. Підійшовши до нас, він голосно привітався, зробив Алії комплімент про її дівочу вроду, поплескав здорованя по плечу, погрозив мені пальцем і одразу ж вирушив у бік вогнищ, звідки, невдовзі, почулися дружні оклики й голосний сміх. Варлакс, навпаки, буркнув щось схоже на вітання під ніс і більше не звертав ні на кого уваги.

Весь час, що ми стояли й очікували початку збору, Алія когось виглядала. 

— Дарет, — вигукнула магесса й потягла мене за собою. Воїн, що тільки-но вийшов із казарми, обернувся й помахав нам рукою. Ми зустрілися біля одного з вогнищ, так що я добре зміг розгледіти молодого хлопця середнього зросту із заплетеним у дві довгі коси волоссям. Як я зрозумів, така зачіска це свого роду, візитна картка місцевих воїнів. Жителі долини зазвичай носили розпущене волосся, а під час робіт заплітали його в одну косу на маківці.

— Познайомся, це Тан.

— Та ми вже знайомі, — лукаво підморгнув воїн. — У перший день його появи в нашому селищі ми сиділи за одним столом. Я не захотів тоді йти танцювати й він, підсівши до мене, довго щось пояснював незрозумілою мовою. А потім пристав до Ведмедя, і, мабуть, вашому здорованю не дуже сподобалася вся та ахінея, яку ніс хлопець, оскільки, піймавши момент, він стукнув його по тім’ячку кухлем, і закинувши на плече, поквапився в бік гостьового будинку.

Алія одразу ж нагородила здорованя кількома  неприємними епітетами, а потім перевела все сказане мені, і до лайок на адресу Ведмедя приєднався ще і я. Насилу, але мені все ж вдалося пригадати воїна. Тоді, на святі, він сидів, майже на самому краю нашого столу і відверто нудьгував.

— Тан, це десятник Дарет, він командує воїнами, що володіють навичками посилення. Завдяки Леворду аури Мірга і Ведмедя відразу діють на всіх членів нашого загону. Але для того, аби вони подіяли на інших, шукачі разом із навичкою отримують секрет виготовлення амулета. Його роблять із дерева, каменю або будь-якого іншого матеріалу, головне, щоб він був міцним. На кожного, хто одягне такий амулет, поширюватиметься аура шукача.

— Тримай, — простягнув свою долоню Дарет, на якій я побачив зв’язку, що складалася зі щонайменше десяти різних амулетів.

— Спасибі, — подякував я, і повісивши їх собі на шию, сховав під кірасою. Після першої нашої зустрічі з Луарою я постійно практикувався у вивченні мови мешканців долини, заручившись для цього допомогою місцевих та моїх друзів, які спільно допомогли мені скласти щось на зразок словника.

Ще двадцять хвилин очікування і підійшли жителі Північної долини. Наше воїнство розділилося на дві нерівні групи, перша — найбільша, містила практично весь гарнізон і частину місцевих, спеціально відібраних Фелмором для походу за стіни, друга — значно менша, складалася з кількох десятників, двадцяти воїнів і півсотні жителів долини, що лишалися боронити стіни, на випадок появи шаргських банд.

Хоча всі й були впевнені, що сьогодні, увага шаргів буде зосереджена виключно на нашому загоні. Тільки ось недооцінка ворога ніколи не була властива Фелморові, що дуже правильно, оскільки до добра це ніколи доводило, особливо під час війни.

Незабаром із вежі вийшов і сам Фелмор в оточенні двох сотників та Луари. Даремно гаяти час він не став і, після кількох напутніх слів, дав команду висуватися.

Воїни гарнізону та  жителі долини вишикувалися в колону по двоє, й освітлювані першими променями сонця, попрямували в сторону виходу з фортеці. Ми також не стали винятком, очоливши весь цей стрій, а позаду нас, злегка відставши, йшли Леворд із Фелмором. Замикали колону п’ять толганів — величезних шестиногих звірів, що нагадували "помісь" носорога зі слоном.

Спуститися вдалося без пригод. Всю дорогу, спостерігаючи за величчю гір, я не переставав дивуватися, як же пощастило народові Туманного світу, що в них є такі природні укріплення. Якщо обернутися назад, то можна побачити, як гірський масив поступово розширюється і, наскільки вистачає очей, сягає далеко на південь. Там, серед скель і ущелин, сховалися величні долини, сполучені між собою гірськими стежками.

Земля в цих долинах була напрочуд родючою. Вона дозволяла займатися, як землеробством, так і розведенням худоби, котру випасали на вкритих соковитою травою високогірних луках. Не було проблем і з водою, майже в кожному селищі мався свій штучний ставок, що наповнювався гірськими річками та струмками. І найголовніше, гори виявилися дуже багаті на поклади різних цінних металів і каміння, за які аймаларці вимінювали в народів Загрії потрібні їм речі. 

За словами Алії, Північна долина, це крайнє поселення Аймалару, далі - Туманний ліс, а за ним, аж  до самої півночі, тягнуться безкрайні рівнини, з рідкісними вкрапленнями самотніх скелястих кряжів, котрі з’явилися під час Великої Зміни.

Спустившись до  передгір’я, я помітив безліч шаргських трупів і два десятки воїнів, які виринули, наче нізвідки. Виявляється, ще вночі, Фелмор відправив загін «тих, що крадуться», зачистити підступи до лісу, оскільки нерозумно було б очікувати, що шаргський ватажок не залишить воїнів контролювати спуск.