Розділ двадцять четвертий

Палац короля демонів. У приймальній залі за круглим столом з чорного каменю сиділи радники та наближені до Асмодея на чолі з самим володарем. Усі сиділи мовчки, очікуючи оголошення початку наради. На величезному шкіряному кріслі сидів демон з чотирма, гострими, як спис, рогами. В нього були червоні очі, а шкіра попелястого відтінку. Він був кремезний і здавалося, що класичний чорний костюм, який був на ньому, от-от розірветься. Володар демонів склав руки в замок і розпочав:

- Сьогодні хочу почути доповідь про нових полонених. Варгласе, кого цього разу спіймали наші воїни?

- Чотирьох драконів, володарю, - схилив голову чорний худорлявий демон з білими очима. - З ними була ще жіноча особина, яку ми посадили окремо в підземну в'язницю. Вона напівдракон, тому в кайдани її не закутували.

- А варто було, - зазначив бородатий синій демон з чорними очима та баранячими рогами. - Вона зникла.

- У будь-якому разі, якщо вона справді дракон, то їй не сховатися. Їхня магія в нашому світі не діє, - посміхнувся білий демон з чорними очима.

- Племіннику, а ти що думаєш з цього приводу? - володар перевів свій уважний погляд на червоного демона.

- Гадаю, вона не становить загрози. Тим паче напівкровна. Хай відчує останні ковтки свободи, - лукаво посміхнувся Еван, попиваючи горнятко свіжозвареної кави.

- Еване, ти такий "милосердний", - сміявся білий демон, стукаючи кулаком по столі.

- Я не розумію, чому ви через цю ситуацію так переймаєтесь? Вже стільки полонених втекли з в'язниці, але більше трьох діб в нашому світі не прожили, - мовив Еван, переглядаючись з дядьком.

- Справа в тому, що у в'язниці пішли чутки, що та дівчина - дитина самого Хаоса. Якщо це і справді так, то нам добряче пощастило, - майже проспівав синій демон, прикриваючи очі.

- Застосуйте всі сили і приведіть її до мене! - виніс останній вердикт Асмодей. - Це варто перевірити.

***

Дракони сиділи в підземеллі в окремих в'язницях, прислухаючись до звуків. Зі стелі крапала вода. Кам'яна поверхня стін і підлоги була бридкою на дотик. Залізні двері заворушилися. Тінь у чорному плащі підкралась до грат. Аргон підвівся на лапи. Тінь простягнула руку в чорній рукавиці, передаючи запечатаний конверт.

- Це від Лес і пана Евана. Коли прочитаєте текст, конверти згорять, - прошепотіла хриплим голосом тінь, передаючи решту конвертів іншим драконам.

Коли тінь повернулась до виходу, Аргон схопив її за край плаща, запитуючи:

- Хто ти?

- Казір, - відповіла тінь, блиснувши зеленими очима. - Це поки все, що я можу вам сказати. Прощавайте.

Мрець розтворився, лишаючи після себе невеликий чорний туман. Після прочитання листи згоріли. Дракони сиділи мовчки, обмірковуючи подальші дії.

- У такому разі нам вистачить місяця, щоб підготуватися та звалити звідси, - міркуючи, вголос зазначив Аргон, змінюючи подобу на людську.

Хлопці дивились на нього здивованими поглядами.

- Аргоне, твоє тіло здатне до метаморфозу? - після невеличкої паузи заговорив Бад.

- Телепні, ви теж можете, але частково! Ви ж бачите, що лишаються луска, клики та кігті. Ну ще очі не змінюються, - пояснив темний, спостерігаючи, як його чорна луска переливається синім відтінком під сяйвом смолоскипів.

Хлопці повторили так само.

- В таких тілах тут буде зручніше пересуватися. Тепер лишається дізнатися, як подолати ці грати. Ви за ці три дні щось змогли віднайти у своїй внутрішній силі?

- Я можу керувати водою за допомогою сили думки. Але так, як магія заблокована, то створювати воду я не можу, - мовив синій дракон, збираючи у руці краплинки вологи зі стін і формуючи кулю.

- Барде, що в тебе? - перевів погляд на золотистого Аргон.

- Як виявилось, я одним доторком можу трощити каміння, але поки що маленькі.

- Тобі вистачить місяця, щоб навчитися трощити стіни?

- Так, але, як це робити не привертаючи увагу стражів? - занепокоївся Бард.

- Гадаю, ти можеш його як трощити, так і складати у попередню форму, - посміхнувся темний, переводячи питальний погляд на Ката.

- Я нічого не можу… - схопився за голову жовто-синій, підсовуючи до себе ноги.

- Ото не треба було відмовлятися від сили вогню, вже давно б міг розплавити ці довбані грати! - пробуркотів Бард.

- Чекай, а застосовувати силу діда ти можеш? - спитав синій дракон, дивлячись на пригніченого друга.

- Силу вітру? - підняв голову Като.

- Так.

- Треба спробувати, - підвівся на ноги жовто-синій, кулаком витираючи сльози.

Він спробував сконцентрувати енергію в руки та утворити вітер, але нічого не вийшло.

- Це безнадійно… - опустив руки Като.

- У мене є ідея, - підійшов ближче до грат Аргон. - Повернись у подобу дракона та змахни крилами. Утвориться протяг, яким ти зможеш керувати. Спробуй!

- Гаразд.

Жовто-синій зробив так, як йому запропонували. Вийшло. Повітряний вихор налетів на залізні двері, створюючи сильний гуркіт.

- Що у вас там коїться? - долинули крики стражів.

- Швидко перетворюйтеся в драконів! - гучно сказав темний.

Коли стражі зайшли до ряду підземних камер, дракони сиділи мовчки, демонструючи спокійну поведінку. Один зі стражів підійшов до камери Ката, демонстративно залишаючи списом невеличкий поріз на його шиї.

- Шмаркачі, будете щось витворяти - вас спіткає гірша участь ніж того дракона, якого ви бачили! - процідив крізь зуби демон, повертаючись до місця посту.

- Покидьок…- прошипів Като, зупиняючи невеличку кровотечу.

- Що ж, Като, твоє завдання на цей місяць: навчитись контролювати вихор, - посміхнувся Аргон, повертаючись у людську подобу.

Два тижні потому.

Лес в черговий раз вдарилась спиною об стіну, відхаркуючи власну кров.

- Годі вже панькатися! Ти маєш пирхнути мене ножем! Нападай! - галасував Еван, склавши руки на грудях.