Розділ десятий

- Ну ж бо! Ще трішечки! У тебе все вийде!

- Аааа, Като, стули пельку! Досить з мене знущатися!

- Що у вас там коїться?!

У скельній ущелині Бард з приголомшеним поглядом спостерігав, як Лес старанно силою думки намагалася зрушити з місця величезний валун. Като, як настирлива муха, літав туди-сюди навколо неї і з усієї сили верещав, що в неї все вийде. Ніби це могло допомогти…

- Лес, досить! Володар ж казав не перенапружуватись! – благальним тоном мовив золотистий.

- Ти не розумієш! Залишилось лише п’ять місяців до нашої посвяти повноліття і якщо я не навчусь користуватися порталом, я не зможу з вами полетіти в інші світи! Он Като першим навчився відкривати портали. Ще й за три дні!

- Я не знаю як так вийшло… Я мав взагалі бути нездібним! – зніяковів жовто-синій, опускаючись на землю.

- Ох горе мені з вами… - зітхнув Бард, торкаючись лапою до чола. - Заспокойтесь краще і ходімо їсти, треба все обговорити.

На березі річки сидів Бад. Підперши лапою підборіддя він з поглядом, сповненим нудьги, силою думки виловлював хвилями рибу на берег, складаючи їх в охайну купку. Він припинив цю монотонну справу, коли почув голоси друзів. Ці троє йшли по траві і знов про щось сперечались. Бад посміхнувся. З ними він почував себе потрібним.

- Їсти хочете? – спитав він, похилом голови вказуючи на рибу.

- Так, - весело закивали зголоднілі Лес і Като.

- А ти Бард?

- Дякую, я трішки з’їм.

В цій четвірці лише Лес могла користуватися вогнем, тому смаження було на ній. Нарешті усі почали обідати. Сонце стояло високо, гілля дерев і трав колихав легенький вітерець.

- Смачного! – проспівав жовто-синій, впиваючись зубами в обсмажене м’ясо.

- Ви що тільки рибу їсте? – пролунав здивований голос Хаоса.

- І тобі привіт, тату, - посміхалась Лес, жуючи рибку.

- Так, вона нам дуже подобається, - муркотів Като.

- А чому на тварин не полюєте, он скільки м’яса навколо бігає!

- Шкода, - стулила плечима Лес.

- Ага, тобто рибу вам не шкода? – з насмішкуватим поглядом, спитав Хаос.

- Ні, бо вона одразу відновлюється, ніби ми її не ловили, - зазначив Като.

- І так з усім у Драгосі, майте на увазі!

- Добре, - одноголосно промовили дракони.

- Чув, доню, в тебе телекінез не виходить…

- Так! Вже місяць тренуюся, а толку мало!

- Ага, тільки камінцями вміє жбурлятися, - хіхікав Като, спостерігаючи за реакцією зеленого дракона.

- Та я тебе зараз придушу!

- Заспокойтесь! – гукнув Хаос.

- Ці двоє вже другий тиждень не можуть порозумітися, - буркотів Бард, споглядаючи як жовто-синій і Лес подумки знищують одне одного зневажливими поглядами.

- Якщо вже такі справи, то пропоную влаштувати для вас змагання. Като, Лес, ви йдете зі мною! Бард і Бад – по бажанню. Ви брати участь не будете.

Хлопці кивнули, мовчки піднявшись з трави. Хаос відкрив темно-фіолетовий портал, пропускаючи усіх всередину.

Це був вимір темних. Він був схожий на чорну скелясту пустелю, у якій взагалі не було рослинності. Принаймні, так здавалося на перший погляд. Рослини були, але їх можна було знайти лише у печерах, де зберігалася волога.  Місце, де опинилися дракони з Хаосом, знаходилося у горах і нагадувало п’єдестал квадратної форми. Відчувши присутність володаря, деякі темні злетілися в гори.

- Мені тут треба зайнятися дітлахами. Займайтеся своїми справами і не заважайте! – промовив Хаос, створюючи пурпуровий купол, через який темним драконам не було видно, що відбувається всередині.

- Навіщо він їх сюди привів?

- Ого, світлі в цьому світі!

- Нічого собі…

- Там є напівсвітлий дракон!

Лунали голоси темних, що були приголомшені діями володаря.

- Хай би краще у своєму світі сиділи. Лес дуже небезпечно тут знаходитись, - вишкірилась Кара.

- Торкнешся Лес – я тебе спалю, - загрозливо прошипів Аргон.

- Чого це ти її захищаєш?! – крикнула темна.

У відповідь була тиша. Аргон не хотів з нею говорити, тому розчинився у повітрі, змінюючи місце розташування.

- Като, ти маєш показати Лес, як телепортуватися.

- Я їй вже тисячу разів показував. Вона не розуміє!

- Лес?..

- Я справді не розумію. Він так швидко показує, що я не встигаю запам’ятати!

- Като, показуй повільніше та спробуй свої дії описати словами.

Жовто-синій зітхнув, але вирішив не сперечатися.

- Гаразд. Спочатку я уявляю, як енергія, що нас оточує, збирається в одному місці, вказаному мною. Уявляю який у порталу має бути колір і куди він мене має привести. Це все.

- Лес, спробуй, – кивнув Хаос.

Зелений дракон зосередилась. Чомусь своєю енергією керувати було набагато легше ніж атмосферною. Але вона чудово розуміла, що власного резерву не вистачить на створення порталу. Лес намагалась зібрати атмосферну енергію в одному місці, але та постійно розсіювалась, як пилинки, що зносить вітром.

- Або зараз, або ніколи, - пошепки проричала зелений дракон до себе і спробувала ще раз.

Нарешті вийшло. Жовті частинки сяйва зібралися до купи. Тепер треба було їх розкрутити в коловорот і утворити отвір. У Лес вийшло розкрутити, але портал не відкривався.

- Лес, щоб портал відкрився, задай місце, куди хочеш перенестися! – нагадав Хаос, спостерігаючи за стараннями доньки.

Зелений дракон уявила сусідню скелю, що була неподалік від п’єдесталу. Вона була найвищою з усіх.

Портал відкрився. Він мерехтів жовто-блакитним сяйвом. Лес на радощах ступила в нього і одразу опинилась на заданій скелі.

- Тату, в мене вийшло! – кричала Лес. По щокам котилися сльози радості.

Хаос прибрав купол і разом з хлопцями теж перемістився на скелю.

- А тепер, для тебе наступне завдання. Ви маєте з Катом дістатися до протилежного боку п’єдесталу, але через портали. Головна умова: летіти та створювати портали на ходу. Якраз визначимо ваші ліміти.