Пролог

Безкінечний різнобарвний космічний простір. Енергія творця розділилася на маленькі сяючі сфери. Всі вони були різнокольоровими і випромінювали різну кількість сяйва. Одна з них світилася як сонечко, і цим вирізнялась з поміж інших тьмяних сфер. Сині, червоні, фіолетові, помаранчеві, жовті, зелені, сині, блакитні, вони пересувалися гуртом, вишукуючи місце для розподілу енергії. Їх мали обрати та визначити подальшу долю. Шлях, що має пройти кожна. Пересуваючись в космічному просторі, як еритроцит в крові, разом з подібними собі істотами, сфера, що світилась як сонечко роздивлялась все, що її оточувало. Нескінченна кількість зірок різних розмірів і кольорів, галактики, космічні хмари, завдяки яким простір набував темних відтінків фіолетового, синього і рожевого кольорів. Тоді сфера ще була спостерігачем і ні про що не думала. Вона просто існувала. Поки що. Через деякий час весь гурт сфер зупинився і навкруги них почала з’являтись велика кількість галактик. Світи, які створили енергії, що досягнули рівня бога і отримали здатність творити. Кожен з цих божеств був унікальним і не схожим на іншого. Покровителі рас, творці планет. Хтось мав тваринну подобу, хтось людську, хтось виглядав як рептилія, а хтось як риба. Хтось міг поєднувати подоби, виглядати химерним для звичайного людського ока та змінювати колір шкіри. Але був серед них той, що вирізнявся. Він знищував раси, світи, що приходили в занепад і тягнули інших у деградаційну прірву. Він оминав закони Всесвіту, впливав на баланс світла і темряви. Творив зло заради добра. Хоча що таке насправді «добро» і «зло»? У Всесвіті немає таких понять. Є лише баланс, який потрібно підтримувати. Світло не може існувати без темряви, як і темрява без світла. Бо інакше їх вирізнити було б неможливо. А він лише забирав у інших те, чим вони зловживали. В цього бога багато імен, його боїться і остерігається весь Всесвіт. Володар хаосу, пожирач енергії.

Всі божества занепокоїлись, коли Хаос в образі темно-синього вихору наблизився до енергетичних сфер. Вони боялись, що він забере всі і не залишить нічого. На їхнє превелике щастя цього не сталося. Він забрав найяскравішу і зник, не залишаючи слідів своєї присутності.

Сонячна сфера споглядала на вихор, що миттєво почав перетворюватись на великого чорного дракона, що пересувався в темному зоряному просторі, тримаючи її у лапах. «Чому саме я?» - думала вона, роздивляючись як драконяча луска переливається темно-фіолетовим блиском і як великі чорні крила закривають майже весь радіус огляду. Але найбільше сферу захопила саме голова цього божества. Дві пари продовгуватих рогів, витончена масивна щелепа з гострими зубами, рогові вирости, що надавали дракону небезпечного вигляду, а головне, очі, райдужка яких переливалась всіма відтінками блакитного та синього кольорів, і великі вертикальні чорні зіниці. Сфері здавалося, що вона зникне, якщо дракон буде дивитись на неї прямим поглядом.

Перед ними відкрився черговий портал і сфера побачила простір із безліччю космічних хмаринок. Хаос поклав свою ношу на одну з них і простягнувши верхні лапи по різні боки, заплющив очі. Навкруги нього почали збиратись зелені та жовті кулі енергії, що поступово формувалися в кришталики. Дракон відкрив очі і помахом лап направив їх до сфери. Кришталики один за одним, як складанка на картині, розташовувались навкруги неї, формуючи нове енергетичне тіло. В один момент сфера яскраво засяяла і вибухнула, а на її місці з’явився маленький жовто-зелений дракончик. Хаос ніжно доторкнувся двома кігтями до маленького сплячого створіння, що скрутилося в позі ембріону і промовив:

- Привіт, доню.