Розділ 49: "Драконий чай"

Розділ 49: "Драконий чай"
Недалеко від пустого поля, зупинився автобус й звідти вийшла дівчина з довгим білим волоссям. Ніка тільки приїхала з Єгипту, куди вирішила поїхати, щоб відволіктись від навчання. Автобус від'їхав і дівчина озирнулася в напрямок до своєї школи. Спочатку, нічого не зрозумівши, Ніка пішла далі, переставши пити свій енергетик. Ставши в метрі від частини забору, якому пощастило вистояти після битви в червоній школі, Ніка впевнилася. Поки вона тиждень насолоджувалася відпусткою, хтось посмів знищити її школу. Ще з цим, можливо й всіх її учнів, якщо це не було на вихідних, подумала Ніка. З гнівом, дівчина викинула алюміневу банку від енергетика в неглибокий кар'єр, на місті якого раніше знаходилася червона школа.
- "Хто б це не був... Всім руки повикручую!😤" - промовила сама собі Ніка й одягнула свій капюшон.

    +В підвалі Дарининего маєтку+ 
- "Діма! Відповідай, як тобі вдалося так задобрити Джо-Дарину?" - запитав хлопця такий же раб Дарини, поки інший обробляв йому рану в коліні.
- "Я нічого не робив такого. Можливо... Але напевно я знайшов вихід з нашої ситуації. І тоді ми зможемо втекти від Дарини та нашого повічного рабства." - промовив через біль Діма, лежачи на своєму зломаному ліжку та тримаючи на своєму лобі мокру тряпку для миття підлоги.
- "Я хотів би в це вірити." - рівнодушно промовив той, хто обробляв рану. - "Але все одно цікаво послухати твою думку. Адже ти перший із нас, кому вдалося вижити, будучи майже тиждень головним помічником рабовласниці Дарини."
- "Просто, потрібно робити, що вона скаже." - розповів свою думку Діма. Інший хлопець, почувши це, вижав тряпку від крові й вдарив нею Діму по голові.
- "Ми це знаємо!" - гніваючись, крикнув той. - "Але ти чув, через що помирали наші побратими? Одного, Джо-Дарина взагалі попросила приборкати їй мексиканського тигра. Але від його відповіді, що таких не існує, вона знесла йому голову!" - просльозившись, сказав Арсеній.
- "Іншого виходу я не бачу..." - промовив Діма, та розвернувся до стіни, знову зачепив якусь частину від ліжка й та розвалилася вщент. - {Але Дарина не завжди здавалася мені злою. Більше схоже на те, що її не турбує навколишній світ й вона просто веселиться.} - подумав Діма.
Дарина в той час тільки попрощалася з Катериною. Вона допила чай, але сил все одно не прибавлялося. Іноді, дівчина могла подумати, що це все із-за дірки в животі, але до такого абсурдної думки Джо-Дарина Буддізм не дійшла.
- "Тварина!" - закричала на всю будівлю Дарина й викинула чашечку у вікно. В депресії, дівчина обперлася об стіл.
- "Мені потребен новий сорт чаю!" - промовила Дарина. Вона почала рискати по шухлядкам й в кінці кінців знайшла те саме. Серце доісторичного дракона, яке вона викрала в музеї Америки.
- "Це буде головним інгредієнтом мого ЧАЮ!" - зловісно розсміялася Дарина, держачи в обох руках кровавий орган ящери. Дівчина з грохотом кинула його на досточку й почала рубати та різати на слайси голою рукою. Отримавши кроваву кашу, Дарина закинула її в духовку, щоб повністю висушити. Але почекавши так декілька секунд, стоячи душею над пічкою, дівчина не витримала й підкинула свого вогню. За хвилину, чай був вже майже готовий. Залишилося насипати його в нову чашечку, залити окріпом й елексир смерті буде випитий. Ненависниця картоплі підійшла до столику у вітальні з чашечкою чаю дракона й подарунком Івана в руках. Дівчина всілась, поклала біля себе нову іграшку, поставила чашечку чаю перед собою й тільки вдихнувши аромат її нового творіння, не помітила, як весь чай вилився з тієї-ж самої дірки в животі.

- "От блін! Яка вона все-ж таки незручна." - обурилася Дарина, дивлячись вниз на дірку й на мокрі штани від чаю. - "Цей дух всередині мене ще досі не хоче мене перероджувати! Тварюка. Але зараз не до нього. Все-ж таки я розсмакувала цей пекельний чай. Я знову змогла себе порадувати.😎"
З цими словами, дівчина з пекла встала зі стільчика. В мить все затрусилося, а найближча мебель порозліталася в різні сторони та побилася об стіни.
- "Ось тепер мені нормально. Згадала себе колишню."
Дарина Буддізм взялась за довгу рукоять своєї нової сокири й зі змахом, обперла собі її об плече.
- "Діма!" - закричала радісно Дарина.
Всі в підвалі шарахнулися, почувши слова Дарини.
- "Це що?😰" - злякавшись, випадково промовив один із хлопців. - "Вона повертається!" - тихіше та скоріше промовив інший. - "Тікаймо! Ховайтесь, куди очі дивляться!"
Діма продовжив лежати на ліжку, але щоб не розлютити Дарину своїм пофігізмом, хлопець озирнувся в сторону сходів й обперся на одну свою руку. Двері в підвал влетіли всередину й впали на підлогу недалеко від Діми. Після цього, Дарина влетіла за ними та приземлилася разом з сокирою в руках. Всі присутні ахнули, побачивши нову зброю Дарини для розправи з жертвами. Діма продовжив лежати, як вкопаний та кожну подальшу секунду жалів, що не заховався з іншими.
- "Ну що, пупсик? Одужав?!" - звернулася до Діми Дарина, вказуючи на нього величезною сокирою, якою ледь не пробила стелю. Діма так злякався, що в нього знову відкрилася рана в коліні.
- "Ну... Як бачиш..." - ледве стримуючи стогнання від болі промовив хлопець, вказуючи на пів-відрублену ліву ногу.
- "Взагалі супер!" - зраділа Дарина Буддізм та схопила Діму за руку. - "Ходімо, нам потрібно тренуватися, щоб ти помстився тому маленькому хлопчику-лицарю за свою ніжку. Своє тіло потрібно берегти, адже Іван не любить неповноцінних рабів." - промовила Джо-Дарина, піднімаючи по сходах тіло Діми.
- "Що? Це ти до чого?!" - обурився Діма.
- "Я бачила своїми очима аж Пару разів, як ти йому приглянувся. Можливо в тебе будуть шанси вижити. Будеш щасливчиком. Один на мільйон, хто виживе серед усіх моїх рабів."
Діма знепритомнів від слів її хозяйки.
- "Тобто, мої друзі не виживуть?" - смутно запитав Дарину Діма. Дівчина, тільки піднявшись разом з раненим хлопцем відповіла: - "За них ти не хвилюйся!" - посміхнулася Дарина Буддізм. - "Вони скоро пізнають щастя небес." - сказала Дарина.
- "Наскільки скоро?" - вже весь заплаканий, сидячи на коленях біля Даринених ніг, запитав Діма. Дарина дістала із своєї сумочки гранату й знявши чеку, вкинула залізяку у підвал.
- "Прямо зараз!" - почала зловісно сміятися дівчина.
- "НІІІІІІІІІІІІІІІІІІ!" - заверещав Діма, простягаючи свою руку в сторону підвалу. Через пару секунд почулися верещання з-під низу й врешті решт сам вибух, після якого затрусився весь маєток Дарини.
- "Навіщо ти це зробила?!" - заверещав Діма. У відповідь хлопець чув тільки нескінчаємий сміх.
- "Хахахха... Я пожартувала!" - промовила через сміх Джо-Дарина Буддізм. - "Це була петарда. Вони повинні були вижити, так що не переживай. А зараз ходімо тренуватися."
- "Дурні в тебе жарти!" - гнівно промовив Діма.
- "Ще раз колись так скажеш, я зроблю із твоїх очей закуску для чаю." - мило пригрозила Дарина.