Хроніки Іван-о-Буддізму

Розділ 44: "Мрія великого Мацьо"

Розділ 44: "Мрія великого Мацьо"
Мацьо швидко оглянув Дарину й по вигляду дівчина для нього не здалася особливо могучою.
- "Чого дивишся? Невже тебе збиває з розуму моя краса?" - промовила усміхаючись Дарина до дядька.
- {Невже вона користується тільки особливостями своєї сили? По її будові тілу можу сказати, що одним ударом й прибити як муху можу.} - подалі думав дядя Рома ігноруючи перебільшення самооцінки від самої Джо-Дарини. Дівчину роздратувало його мовчання та нерухомість.
- "Довго думаєш, дядя!" - промовила Дарина й вмить опинившись позаду здоровенного чоловіка, нанесла доволі сильний удар в спину.
- "Я так не думаю...😎" - сказав Мацьо. Кулак Дарини не вдарив обтягнену темною футболкою спину дяді Роми, а зупинився у його хватці.
- {Він навіть не обернувся, а просто спіймав удар? Я бачила, як торкнулася його, але ніякої віддачі так і не відчула.} - подумала Дарина в секунду, коли звисала у повітрі й трималася хваткою Мацьо. Нічого не промовивши, дядя Рома перекинув через себе тіло Дарини й глухо вдарив об підлогу вагону, що аж весь потяг колихнувся.
- {Єдине, що мене лякає в цій дівчині - її неймовірна величезна аура. Як вона взагалі її стримує?} - роздумував чоловік-качок, стоячи над дівчиною, яка в свою чергу мертвим поглядом дивилася в стелю потягу.
- {Судячи по аурі, вона вже давно могла оволодіти територіальною магією. Але я напевно не розрахував сили. Бідна дівчинка... Але якщо трезво мислити, то тільки вона була великою опорою для цієї секти.} - подумав Мацьо, але все одно не був задоволений своєю роботою. Невже більше нікого не існує в світі, хто міг би пристойно поборотися з ним? Навіть Джо-Дарина Буддізм, яка сіяла хаос тільки своєю присутністю, вмить програла Мацьо. Але дядько не здався й нахилившись над дівчиною, почав підбадьорювати Дарину,  почавши зворотній відлік від 10-ти, як це зазвичай роблять перед програшем в боксі.
- "10!" - закричав дядя Рома, вже з радістю уявляючи їх найбільш-маштабну у світі боротьбу.
- "9... 8... 7..." - продовжив з посмішкою Мацьо.
- "Не рахуй..." - попрохала Дарина, згадавши, як в останній раз це робила та дівчина Делітра.
- "4... 3... 2..." - кричав прямо над нею качок, мов очікуючи від противника тільки продовження їх битви.
- "1..." - почулось від дядька. Дарина чула все. Як люди тікали в інші вагони від них, як Діма з кимось обговорював мирний договір. Чула кожну людину в потязі... й...
- {Й Іван?!} - озвірівши подумала Дарина. - {Що він тут робить?! Це вони його викрали, поки я розбиралася з шайкою батька?}
Мацьо розчарувавшись відхилився від дівчини й обернувшись, пішов назад в свій вагон, звідки бігла княгиня Бумбія.
Дарина не могла стримувати свої сили. Аура швидко збільшилася в рази, покинувши свою нормальну оболонку, мов вибухнув невеличкий шарик з великою гущею диму всередині. Мацьо в шоці від всього об'єму аури, зупинився на місці.
- {Невже зараз...} - вперше занепокоївся дядя Рома.
- "Розширення території..." - не поспішаючи промовила Дарина, зловісно стоячи за спиною у Мацьо.
- "Територіальна магія" - майже в унісон з Дариною промовив дядя Рома, склавши свої руки в непросту форму задля направлення потоку енергії в його техніку.
- "Колапс часу!"
- "Вогник вогник... жарко жарко." - спокійним голосом сказала Дарина Буддізм одночасно з Мацьо.
В ту мить в одній точці потягу зіткнулися дві сили, які утворили між своїми основами циклон часу та пекла. Від такої напруги майже весь потяг розірвало, але керуванням часу, дяді Ромі вдалося призупинити час. Він стояв перед Дариною, яка також застигла в часі. Навіть тут, в світі, де все застигає, її аура мов переливається в червоно-оранжевих відтінках.
- {Майже встиг... І що за назва для територіальної магії? Я навіть трішки замешкався.} - вперше після такої напруги подумав Мацьо й посміхнувся. - {Все ж таки вона може далі боротися. Цікаво, Даша не буде проти, якщо я поверну час в своє русло й продовжу бій?} - поцікавився сам у себе дядя Рома. - {В такому випадку, потяг з людьми буде не врятувати...}
Перед Джо-Дариною з'явилася невеличка тріщина в просторі. Мацьо здивувався. Його техніка ще ніколи не виходила з-під контролю.
- {Невже її сила рушить час моєї магії?} - тільки задумався Мацьо, як тріщина розширилася та розповсюдилася, як повутиння посеред заброщеної кімнати. Більше дядя Рома не міг затримувати свою техніку. Щоб не попасти під віддачу, він міг відмінити територію, але в такому випадку вони втратять потяг. Тому Мацьо впустив дівчину в територію його часового колапсу й перед ним одразу з'явилася Дарина з підготовленим ударом.
- "Стиль жайворонка. Маленьке крильце." - почув Мацьо разом із ударом по підборідді. Незважаючи на зникнення майже всіх фізичних сил в території Мацьо, дядько доволі Далеко відлетів й застиг в просторі.
- {Я не ненавиджу цього чоловіка. Хоч він й швидко повалив мене на землю й нагадав про Делітру, в той же час він навчив мене чути світ. Тому я не забуду підібрати Івана, повертаючись в Лятасишль.} - дуже мудро роздумувала Дарина.

Якщо територіальна магія Мацьо повертає час назад, то той, кого власник техніки допустив у її володіння, не забуває, що сталося на території.

Мацьо повернув час назад ще до вибуху потягу й таким чином ледве поглинув територіальну магію Дарини разом із своєю. Всі крісла навколо у вагоні були розкидані. 
- {Розруха так непомітно настає під час масштабної битви. Даша казала, що краще не залишати після себе сліди й забрати Івана тихо...} - подумав Мацьо, ледве стоячи на ногах в коридорі перед Дариною, яка в свою чергу не торопилася нападати.
- {Її удар в мою челюсть...} - торкнувся до свого підборіддя дядя Рома. - {Спочатку, я подумав, що її назва для цього удару безглузда. Тепер мені потрібно задуматись, чому саме так названа. Чому це маленьке крильце жайворонка, нанесене в одну точку в тілі, змушує мене відчувати слабкість.}
- "Бачу, ти не справляєшся з нею." - вже посміхаючись промовила до Мацьо княгиня Бумбія, стоячи в проході між вагонами за спиною дяді Роми.
- "Почекай." - мовив дядько, витягнувши руку в бік, мов забороняючи шлях далі. Мацьо широко посміхнувся: - "Вона ідеальний противник для мене!"
В очах Мацьо горіли вогні щастя й азарту.
- "Дарино!" - вперше до свого противника звернувся пан Роман по імені. Дівчина злим поглядом глянула на Мацьо, даючи дозвіл мовити свою промову.
- "Я признаю тебе! Ти перша в моєму житті, хто дав найсильніший опір в битві! Змагайся зі мною до самої смерті!!!" - вставши в стойку готовності до битви, закричав дядько до Дарини Буддізм.
Даша, серйозно дивлячись на наміри свого підданого Мацьо, відійшла на пару кроків назад.
- {Це його мрія, тому я не можу заважаити їй збутися.} - розмірковувала Даша.
- "В мене є з ким змагатися. Якщо я тебе виграю, то заберу Іван-о-Будду з собою. І я не хочу тебе вбивати. Тому не ображайся, якщо затьмарю твою честь" - промовила Дарина й витягнула дві руки перед собою, вже уявляючи ймовірні удари та їх блокування.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше