Розділ 31: "Учень Дарини Буддізм"

Розділ 31: "Учень Дарини Буддізм"

Тим часом Іван проїжджав на своїх роликах мимо двору, в якому Дарина боролася із їх заклятим ворогом. З подивом він вчепився за забор, щоб не впасти й дивився на те, як вона вже проробила свій удар з коліном в груди.

- "Невже вона не розсипалася в попел? Думаю, я даремно узяв совок з мішком." - тихо сам до себе промовив Іван-о-Будда й покотився далі. Доїхавши до головних дверей школи ворогів на нього чекав охоронник й поплескував дубинкою в своїх руках. Втомившись, Іван присів на найближчу лавочку перед охоронником й запитав його: - "Ви не знаєте, де можна знайти кінець?"

- "Що?" - той не розумів, що потрібно було такому молодому й гарному джентльмену, як Іван-о-Будда.

Недалеко від входу під'їхала чорна машина, з якого вийшов якийсь байдужий хлопець в темному костюмі. Він поправив свій наручний годинник, але не стримався й викинув його на землю куди подалі. - "Це точно та сама школа червоних дискитулоїдів, як казала Дарина?" - промовив той до водія, який йому щось відповів й поїхав далі, автоматично зачинивши задні дверцята. Хлопець одразу почав роздратовано знімати піджак й потім також відкинув його на землю. За ним спостерігали Іван з охоронником й після довгих роздумів й орієнтування в місцевості, той стурбовано підійшов до Іван-о-Будди й запитав його: - "Ви не знаєте, де можна знайти червону школу чогось там?"

- "Тебе послала Дарина?" - не чекаючи запитав його Іван.

Хлопцю стало не по собі й той відповів: - "Так..." -> {Вона мене довго тримала в себе вдома як якусь іграшку для кік-боксингу, а зараз вона мене в розкішному одязі відправила розбиратися з якимись там демонами... Демони взагалі не існують.} - про себе в той час думав хлопець.

Іван спробував піднятись з лавочки й почав представлятись: - "Я, твій великий проповідник, Іван-о-Будда. Але якщо тобі довіряє Дарина, то можеш мене називати просто Іваном." - промовив той. В кінці кінців той майже не звалився з роликів, але успішно схопився за плечі хлопця.

- "Взагалі-то в мене немає ніякого проповідника..." - мов нічого не сталося промовив він.

- {А він сильний...} - тримаючись за плечі співрозмовника подумав Іван. - {Але на вигляд якийсь тонкий}

- "Що?!" - тільки зараз звернув увагу на грішні слова хлопця Іван-о-Будда. - "Як це?! Хіба ти не мій підлеглий?" - обурився Іван й прибрав руки з його плечей.

Хлопцю стало не по собі й той навіть трішки злякався невеличкої злості Іван-о-Будди.

- "Нууу, мені Дарина щось казала про те, що я повинен якогось там Іван-о-Будду слухатись... Напевно я все-ж таки ваш підлеглий." - тихо промовив хлопець трішки відвернувши свій погляд від великого проповідника.

- "Виходить що так... Як тебе звати?" - з розумінням співрозмовника запитав Іван.

- "Діма."

- "Будеш Дімою Жоским!" - на льоту вигадав Іван й далі показав за спину Діми на охоронця.

- "Ось твоя перша ціль. Допоможи мені її ліквідувати, а то як бачиш, я в роликах." - наказав Іван.

- {Діма Жоский...} - не вдупляв хлопець. - {Серйозно?}

- "Діма, чому ти завмер?" - поцікавився Іван, бо той як хвилину дивився в одну точку. Великому проповіднику навіть здалося, що той помер на місці.

- "А. Так!" - відповів Діма Жоский й з кишені дістав кнут. Охоронець нічого не розумів, що відбувається й хотів вже пригрозити школярам, щоб ті тікали звідти, але Діма почав жорстоко бити кнутом того великого дядька, поки той не перестав кричати. Іван тільки мовчки спостерігав, але розумів, що це більше всього учень Дарини й тут немає нічого дивного, що він мучить людей.

- "Діло зроблено." - промовив Діма й засунув кнут в штани, як ремінь. Жоский попрямував далі в школу демонів й вже відчиняв двері.

- "Стривай!" - закричав Іван.

- "Що?" - відгукнувся Діма й обернувся до Івана, який стояв перед сходами.

- "Допоможи піднятись." - промовив Іван-о-Будда.

- "Добре." - спустився назад до свого повелителя хлопець й перекинувши руку Івана через своє плече, той почав потроху та обережно йому допомагати ставити ніжку за ніжкою на кожну сходинку.