Розділ 23: "Правда чи дія (частина 2)"

Розділ 23: "Правда чи дія (частина 2)"

Десь в Млада Болиславі:

- "Невже я не можу покладатися на вас?" - сердито запитав Анатолій групу своїх колег.

(Анатолій Бєрєлєллє - найголовніший в мафії під назвою "Гуляш", яка тримає в страху всю Чехію.)

Група з п'яти людей тремтіла від злості Анатолія.

- "Я не знаю, як це вийшло..." - промовив один з них. - "Вона буквально проломила дах фургону й ми не встигли моргнути, як вони вже були на вулиці. Навіть замість того, щоб просто вибити задні двері фургону, вона мов пройшла наскрізь, залишивши згораючу діру."

- "Навіщо подробиць? Мені тільки потрібен результат, якого в мене ще немає!" - кричав на своїх підданих Анатолій.

Всі мовчали й опустили свої голови вниз.

- "Я тільки одного не розумію... Іван настільки слабкий, що ви його без проблем схопили, а якась там дівчина змогла вас надурити!" - вдарив від злості по своєму столу Бєрєлєллє.

- "Ми з урядом домовились, що за неділю достанемо цього Івана. Бачите, в них діла до нього немає, тому-що думають, що він великої загрози не становить. Те, що він вже як три місяці захопив місто Літомишль, Полічку, Світави й майже добрався до Пардубиць, їх не бентежить. Головне, що вони думаючи, що це якийсь там малий революціонер, переклали його на нас, тим самим принижуючи нас до його рівня. Я хотів його секту знищити за один день, щоб показати їм справжню силу Гуляша, а ви мене підставили..." - Анатолій вже стояв перед переломаним столом, а п'ятеро людей майже стримували себе, щоб не всатися.

- "Негайно в свої кімнати і по куткам!" - закричав на них Анатолій, вказуючи в бік на вихід з головної зали.

Вся спец-група вибігла з сльозами на очах в коридор.

- "Щось ти дуже жорстоко поводишся з ними." - промовив Григорій переливаючи з пляшки з-під 20-ти літнього вина в склянку з льодом стоячи за барменським столом.

(Григорій - 50-ти річна людина, яка працює на мафію барменом.)

Анатолій обернувся до того: - "А ти можеш щось сказати в їхнє виправдання?" - вже спокійно запитав бармена Бєрєлєллє.

- "Ну, їм же всього по тридцять років в середньому. Перехідний період дуже складна річ."

- "При чому тут це?!" - не витримав Анатолій безглуздої мови від Григорія.

Дарина грізно дивилася на своїх противників й вже виставила кулак перед собою.

- "Для початку, ми повинні зіграти в камінь ножиці папір в своїй групі, щоб довго не страждати. Потім, ті, хто виграли в своїх командах, грають один проти одного й хто з них виграє, запитує, кого хоче." - доказав Іван і Джо-Дарина вже показувала палаючею рукою перед лицем Анічки Артилерії камінь. Але Анічка не проста, бо Артилерія і змогла зіграти злий жарт з Дариною, показуючи папір в неї перед лицем. Дарина отерепіла. Вона була в шоці. - "Як ти могла?!" - загорювала Дарина Буддізм.

- "Не боятись, мій пупсик!" - з трудом, але з усмішкою на лиці промовила Анічка Артилерія. - "Я їх всіх розтащить і тобі допомагать."

- "Правда?" - зі сльозами горя запитала Дарина.

- "Правда, моя пупсик!"

Анічка виступила вперед ближче до середини створеного кругу з трьох різних команд.

- {Для того, щоб виграти, потрібно бути розумним, й запитати, чи задати дію, яку ніхто не зможе виконати, але вона не буде дуже важкою. Для цього спочатку потрібно піддатися своєму напарнику.} - думала Катерина й на рахунок три вона показала папір перед ножицями Кирила Дотера.

- "Перші ножиці..." - пофигістично промовив Кіріл.

- "Яка різниця! Ти виграв." - обурилася на тупість Дотера Катерина Велика.

- {Взагалі-то я тобі даю шанс обрати мені ціль.} - подумала Катерина.

Кирило Дотер не розуміючи злість Катерини вийшов вперед.

- "Привіт, невдаха!" - грубо попривіталася Артилерія з геймером.

- {Я в шоці} - Кирило Дотер був шокованим.

- "Залишилися лише ми..." - сказав Грішнику Іван. - "Це якраз мене більше всього бентежить." - промовивши відвернувся від Іван-о-Будди Данилко.

- "Давай грати в камінь, папір і так далі, а то назавжди залишишся зі мною." - намагався втягнути в гру Грішника великий проповідник.

Данилко Грішник повернувся й на рахунок один показав камінь.

- "Доречі, потрібно показувати камінь, чи папір, чи ножиці на рахунок три. Спочатку." - промовив Іван і на рахунок три стикнулись двоє ножиць.

- "Спочатку.."

На рахунок три знову стикнулись ножиці.

- "Ти можеш хоч щось інше показати, чи в тебе травма пальців?" - загарчав Данилко.

- "Твоя провина..." - сказав Іван й почав рахувати: "1, 2, 3..."

На цей раз стикнулися папір і папір. Іван швидко замінив папір на ножиці й виграв Данилка.

- "Хахаха, лох!" - торжествував Іван-о-Будда.

Троє людей - Анічка, Кіріл й Іван на рахунок три показали два каменя й ножиці. Анічка програла.

- "Ти ж казала, що виграєш!" - закричала Дарина.

Тим часом Кирило Дотер й Іван-о-Будда стояли один напроти одному й на рахунок три показали свої знаряддя смерті: ножиці й папір.

- "Ура, я виграв!" - як дитина радів Іван а потім стих. Кирило був у розпачі й Іван спробував його підбадьорити: - "Тримай цукерку!"

Кирило заспокоївся. - "Ммм.. це та сама з шашличним смаком?" - радісно здивувався Кіріл.

- "Так, та сама."

Іван відвернувся від Кирила, який вже блаженно поїдав делікатес.

- "Ти!" - вказав Іван на Анічку Артилерію пальцем.

- "Як ти смієш вказувати на мене пальцем, пупсик?" - погрожувала великому проповіднику Артилерія.

- "Я більше так не буду!(" - обіцяв Іван-о-Будда.

- "Я хочу, щоб ти, Аніка, зварила для мене суп Дарблю за 10 хвилин." - сказав Данилко.

Всі затихли від наказу Грішника.

- "Подивіться на нього! В нього залишилося ще духу наказувати комусь з нас щось зробити. Нахальство!" - насміхалася над Данилком Джо-Дарина.

- "Ти повинен був спочатку запитати, дія, чи правда, а потім казати." - промовив Іван.