Розділ 20: "Джо-Дарина і Катерина Велика"

Розділ 20: "Джо-Дарина і Катерина Велика"

Дарина була дуже розлюченою. Вона підійшла до тіла Івана й взявшись однією рукою за його кофту потягнула назад до його дому. Люди були в шоці, адже це все трапилося в долі однієї минути перед ними в самому центрі міста.

- "Розумієш, я тобі не безсмертна, тому іноді можу навіть не пережити ядерний вибух. А ти підсунув мені майже таку ж саму, тільки в меншому варіанті. Якщо так продовжиться, то я не сумніваюся, що до ядерної бомби ти колись дійдеш. І взагалі, звідки ти дізнався про всі чипи, які я в тебе всадила?" - грізно розмовляла Джо-Дарина з Іваном.

- "Які ще чипи?" - оговтавшись, тихо запитав Іван-о-Будда.

- "Ти ще питаєш?!" - промовила Дарина й перекинула його через себе глухо вдаривши об землю, після чого понесла його далі.

- "Знаєш, я тебе поважаю і т.д., але в останній час ти завжди намагаєшся втекти від мене. Невже тобі не сподобалася моя ідея зі змаганнями?" - продовжила говорити з Іваном, як з маленькою дитиною.

- "Хіба тобі не набридло бути головним проповідником цієї секти?"

- "Це не секта!" - різко зпросоння зреагував Іван-о-Будда.

- "Добре, добре... Могутня організація Іван-о-Буддістів. Але я б могла привести нашу групу до більшого успіху, чим ти. Ти ж знаєш." -> {Головне не довести його до депресії, щоб він здавався без бою, інакше я нічого не дізнаюся.}

Назустріч йшла Катерина Велика, мов когось шукала.

- "Ось ти де." - промовила Катерина до Івана, але потім побачила, що він без свідомості.

- "Руки!" - сказала Джо-Дарина, коли Катерина Велика спробувала взяти Івана.

- "Я його купляла, щоб його не лапав якийсь там прохожий."

- "Я його радниця й секретар." - відповіла Катерина, відійшовши від Івана.

- "Що трапилося? Де ти його відкопала?" - запитала Велика ненависницю картоплі.

- "Цей гівнюк намагався виїхати з міста. Можливо він забув, що в нас дуель намічається... І ще завтра в школу. Останній рік, як не як і потрібно набрати найвищі бали, перед тим, як захоплювати світ. Хіба не так, Іван-о-Будда?" - перейшла з розмови з запитанням до Івана.

- "Точно." - з тяжкістю від травм промовив Іван й знову втратив свідомість.

- "Так, відпускай його. Хіба ти не бачиш, що йому погано?" - сказала Катерина й знову спробувала відібрати Івана у Дарини.

- "Я сама його понесу!" - відмовила Дарина Буддізм держачи Іван-о-Будду в себе над головою.

- "Добре, неси. Тільки гірше не зроби. Мені він мертвим не потрібен."

- "Повір, йому до смерті ще далеко. Краще б про мене потурбувся. Він мене в пастку заманив й вибухівкою підірвав." - сказала до Катерини Дарина, йдучи до дому Іван-о-Будди. Катерина Велика повернулася до Джо-Дарини й відмовила: - "Та невже? Він би такого не робив, якщо не знав би, що його ціль майже безсмертна... І все одно не робив би він такого..."

Проходивши мимо одного проходу з бочками, Дарина дещо згадавши поцікавилася у Катерини: - "Почекай... А це випадково не ти мене послабила після того, як Іван ніс мене в мішку?"

Катерина розгубилася.

- "Ти про що? Який мішок? Таке взагалі було? Я думаю, що мені потрібно було це бачити. Шкода, що мене тут не було." - виправдовувалася Катерина Велика, на що Джо-Дарина їй ледве не повірила, але серйозне обличчя Катерини її переконало. Потім Дарина побачила магазин з морозивом.

- "Не хочеш по одному взяти?" - звернулася до подруги Дарина, вказуючи однією рукою на вітрину, а іншою все держачи Івана над головою.

- "Я не проти, але..." - не встигла домовити Катерина, як Дарина вже звернулася до продавця: - "Два морозива по п'ять шариків з різними смаками чаю, КРІМ імбірного."

- "Але в нас немає морозива зі смаком чаю." - сказав продавець.

Дарина це дуже розлютило й вона вже збиралася рознести весь магазинчик, але її вчасно без магії зупинила Катерина.

- "Почекай, я розумію, що у вашої, у нашої* секти жорстокі принципи й правила, але ти не хотіла б подивитись на це з іншого ракурсу?" - запитала у Джо-Дарини Катерина Велика. Дарина одразу ж все зрозуміла.

Йдучи далі, дівчата їли морозиво й везли за собою прицеп з двома забитих морозивом холодильниками.