Розділ 16: "Делітр"

Розділ 16: "Делітр"

Того ж дня, 5-го листопаду, Іван прокинувся тільки в 3 години дня із-за капризів Джо-Дарини під час чаювання, якій чомусь закортіло побитися з ним за місце головного проповідника банди Іван-о-Буддистів. Після передозування лимонним чаєм, Іван-о-Будда вийшов з будинку й одразу до нього під'їхала Дарина на своєму кабріолеті.

- Готуйся програвати, карапуз! - вирішила його подразнити Джо-Дарина Буддізм. Не вислуховуючи ні жодного слова Івана вона розігналась на всю швидкість й продовжила свій шлях на тротуарі. Він подумав, що його більше нічим здивувати й пішов по справам. "З цього дня мені краще було б не з'являтися перед очима проповідників, яким я не можу довіряти" - подумав Іван й пішов по вузьким вуличкам, де майже ніхто не ходить. Але там він натрапив на калюжу з незрозумілої фіолетової речовини, яка простягалася у всю ширину вулички. Перестрибнути через неї неможливо. Іван трохи почекав, вже здогадуючись, що йому очікувати.

- Я знаю, що ти тут. - неголосно промовив Іван-о-Будда й почув чиюсь присутність за собою.

- Це ж ти той самий Іван-о-Будда? - запитала дівчина, прикрита капюшоном, з якого виднілися дві довгі прядини волосся. Іван обернувся й побачив її, вказуючу на нього середнім пальцем.

- Ти спеціально показуєш мені середній палець при зустрічі? - запитав дівчину Іван трохи боячись її доволі злої аури. Таку сильну ауру він бачив тільки у Дарини й майже ніде більше.

- А ... Це я випадково, не звертай уваги. - відповіла йому дівчина, замінивши палець на вказуячий.

- Тоді мене більше нічого не хвилює, крім одного... - промовив Іван-о-Будда. - Навіщо я тобі потрібен? Я знаю, що Дарина перший раз програла через тебе, хоч вона тобі й зовсім не була потрібна.

- Ця дурочка ще жива? Я її недооцінила значить, якщо вона змогла з того порошка перетворитися в щось подібне нормальному живому створінню. - посміхнувшись сказала дівчина. - Ти мені потрібен? Не сміши мене. Ти нікому не потрібен! Я б такого як ти не шукала, якщо б не твоя магія. - вже не на жарт розкривалася сміючись таємнича дівчина в капюшоні.

- І що ж моя магія вже тобі зробила? - поцікавився Іван насторожуючись кожного її руху.

- Проблема в тому, що твоя магія також нікому не потрібна... Й цей факт змушує мене знищити її існування. - зариготавши вона з шаленою швидкістю накинулася на Івана, але той вчасно ухилився, впавши на вуличний гравій.

- Ще мене смішить той факт, що ти боїшся її застосовувати. - обернувшись до Іван-о-Будди й дивлячись на нього з висоти промовила дівчина.

- Можу я запитати, як тебе звати? - досі на половину лежачи запитав її Іван.

- А тобі яке до цього діло? - сміючись зацікавилася дівчина підготовлюючи сферу з фіолетової рідини в руці. Щоб Іван знову не ухилився вона поставила свою тяжку ногу йому на груди так, що йому стало тяжко дихати.

- Просто цікаво... Хочу знати ім'я того, хто мене все ж таки зможе вбити. - в половину сили промовив Іван-о-Будда.

Це також розсмішило дівчину.

- Добре. Якщо тобі цікаво ім'я свого вбивці й спасителя всіх магів, то можеш мене в свій останній раз назвати Делітрою. - посміхаючись промовила дівчина.

- Делітрія значить. - посміхнувся Іван.

Делітра розлютилася через незрозумілу насмішку Іван-о-Будди.

- Ти мене починаєш набридати, помри! - нестримуючись направила свою руку з отрутою в Івана.

- Більше ти не будеш творити зло. - усміхаючись промовила Катерина Велика. Делітра не встигши торкнутися отрутою до обличчя Івана, почула дотик в своєму плечу. Раптом сфера пропала й Делітра потроху відчула страх.

- Як це? - злякано промовила дівчина. Вона обернулася до Катерини, яка вже відпустила свою руку з її плеча. Делітра замахнулася на Катерину кулаком, але та відійшла, через що шокована дівчина впала на коліна через не розраховану силу удару.

- Я його майже вбила! Навіщо ти, одна із магів його обороняєш? - закричала Делітра. - Зовсім мозгів не маєш?

Катерина просто промовчала й не спустила свою майже помітну посмішку, яка завжди тримається на її обличчі в усіх ситуаціях.

- Чому ж ти така спокійна? - кричучи запитала її Делітра.

- А ти доволі стійка. - промовила до неї Катерина. - До тебе, у мене всі втрачали свідомість, після використання моєї здібності.

Іван-о-Будда встав, витрусив пИляку з свого одягу. Направивши на неї свою випрямлену долоню, він тихо промовив: - Вийди з цієї психованої дівчини, Делітр!

Із спини дівчини почалася виходити в повітря щось схоже на отруйну рідину, якою вона користалася в бою. Із неї сформувалася рука, а потім друга, які стирчали із спини дівчини.

- Як оригінально з твоєї сторони було підібрати для себе псевдонім, який майже повністю був едентичний з ім'ям духу, якого ти використовувала по цей час. - прокоментувала Катерина Велика.

Делітра в шоці не могла поворухнутися. Через момент, дух Делітр був вже однією ногою зовні, але раптом із землі вийшла паща величезної лисиці, яка проковтнула дівчину з духом. Івана з Катериною це майже не зачепило. Вони спостерігали за тим, як паща заплющилася й голова здоровенної лисиці випарувалася перед ними.

- Майже забрали... - промовив Іван-о-Будда.