Розділ 14. "Чаювання"

Розділ 14. "Чаювання"

Ранок для Івана також видався напрочуд дивним. Після вечірки, а правильніше день народження він хотів відіспатися, щоб добре спланувати свій наступний день. Але його розбудили гучні стуки в двері. Для нього вони виявилися гучнішими за шторм який не давав спати Іван-о-Будді ще три години до прибуття якогось незнайомця, який намірився прирушити його "задоволення" з бурі. Іван встав з полу, де вирішив спати, щоб не йти до свого ліжка. Дуже далеко воно виявилося від дверей. Тому, коли Іван встав, то йому прийшлось пройти менш ніж два кроки до дверей та без всякої обережності він відчиняє двері, за якими стояв промокший Данилко.

- "Що трапилося з тобою" - запитав його великий проповідник без всякого признаку сону.

- "Мій будинок знесло. Можна я поночую в тебе?" - промовив спокійно Данилко, мов нічого страшного і не траплялось. Через це, Іван стояв в ступорі деякі секунди.

- "Чому я питаю?!" - промовив сам до себе Данилко. - "Не відповідай. Я вже вирішив, що переночую в тебе. Тому ти не зможеш вмовити мене йти до Дарини." З цими словами, Данилко Грішник відпихнув Івана від дверей, щоб пройти в коридор.

- "Добре." - промовив Іван без всякого сумніву того, що це не його Данилко. Він зачинив двері й промовив до Данилка: "Ти будеш чаю?" - промовив Іван, пройшовши повз Данилка, мов не бачив його. Іван-о-Будда підійшов до кухні й відчинивши двері побачив суворе, безсумнівне обличчя Джо-Дарини, через яке в неї з'являлося подвійне підборіддя. Іван відскочив від дверей та впав на підлогу зачепившись за Данилка, який також впав після того.

- "Хто сказав ЧАЙ?" - почувся голос Дарини, через який в обох хлопців проповзли мурашки по кожі.

- "Я вже заварила. Проходьте." - доказала Дарина, повернувши свою руку, вказуючи на стіл з трьома чашками чаю на блюдечках.

- "Взагалі-то, це мій будинок. Чому ти не попередила, що прийдеш?! В тебе також дім знесло?" - трішки розлючено промовив Іван, на що Джо-Дарина безсумнівним обличчям відповіла, що їм потрібно поговорити.

Вони всілись за стіл.

- "Грішник!" - розлючено промовила до Данилка вбивця картоплі Дарина. - "Що з твоїм нарядом? Чому такий мокрий хлопчик завітав до великого проповідника?" - обурилася на Данилка Дарина, після того, як він вчора називав Івана не професіоналом фокусів.

- "Ти через те, що я вчора з неповагою ставився до Івана?" - догадуючись запитав він. - "Я взагалі вас не запрошував!" - прокричав Грішний.

- "А ми не винні в тому, що ми твої друзі." - продовжила таким же тоном Дарина.

- "Не кричіть, дівчата." - промовив спокійно Іван. - "Зараз ще ніч, а ми ще й гучний дощ перекрикуємо. Трішки потихіше й все буде добре." - сподівався на своїх друзів проповідник.

- "А ти чому такий спокійний?!" - з цікавістю запитали Івана разом, на що не було ніякої відповіді пару секунд. Дарина взяла чашку чаю захватом правої руки, як роблять найаристократичні аристократи й почала пити вже холодний чай.

- "Фігня а не чай! Як-би я принесла свій, так би не потравилася цим бур'яном" - прокричала Дарина. - "Добре. Я ще б трішки й забула, за чим прийшла до тебе, Іван-о-Будда." - промовила Дарина, не звертаючи на те, що весь чай, який пила, вилила на стіну. Іван дивився на Дарину з увагою чекаючи на те, що скаже його подруга.

- "По статті 31 закону Іван-о-Буддістів я маю право боротися з тобою за посаду головного в групі Іван-о-Буддистів, якщо більшість з всієї групи проголосують за зміну правління!" - швидко промовила з серйозним обличчям, від чого Данилко виблював весь чай на Івана через несподівану інформацію.

- "Це не можливо." - як завжди спокійно прозніс Іван. - "Як ти уявляєш, як буде називатися наша группа? Джо-Дарино-Буддісти?" - промовив Іван, запитуючи Дарину. - "В мене язик не повернеться таке промовити. Якщо я домовлюсь з тобою на таке самовбивство, то вб'єш мене." - сказав Іван, ставлячи чашку чая на стіл, як крапку в реченні.

- "Я знаю, що це звучить трішки нерозумно, але в мене інші уявлення про майбутнє нашої групи... Тоді, все одно в нас з тобою буде дуель і якщо я її виграю, то ти відаш мені титул головного в групі." - прознесла Дарина до всіх присутніх.

- "Тоді я також беру участь!" - сказав з передчуттям та радістю Данилко.

- "Тебе не питали! Тобі до нас з Іваном, як до найближчою чорної діри автобусом." - промовила Дарина й накінець засміялася зловісним сміхом, який невдовзі перебив Іван: - "Давайте будемо благорозумною групою. Якщо ми проведемо вибори по силі, то це може погано сказатися на її майбутньому.

- "Ти сам до законів написав, що посада головного проповідника відбувається через дуель." - сердито відповіла Дарина.

- "Ну якщо ти так впевнена в своїй перемозі, то перед дуеллю потрібно проголосити між учасниками групи вибори." - промовив стримуючи себе Іван. - {Дарина сильна, можливо навіть сильніша за мене, але я не можу програти. Всі мої плани підуть на смарку.}

- "Тоді завтра відбудеться дуель. - жорстоко промовила Джо-Дарина Буддізм. - {Іншого найближчого по часу можливості дізнатися не має. Але виграти в цій схватці я не можу}

- "Я завтра не можу бути на Дуелі, так як я..."

- "Я також" - перебив Івана Данилко Грішник.

Дарина його стукнула сковорідкою по потилиці, що він аж втратив свідомість.

- "Я завтра не зможу, тому-що я на тиждень їду в Монако." - доказав Іван.

- "Кому ти там здався... Ну добре. Даю тобі тиждень. У суботу буде дуель. Не прийдеш, то я тебе знайду." - погрозила Іван-о-Будді Дарина.