Розділ 10: "Дівчина Данилка Грішника"

Розділ 10: "Дівчина Данилки Грішника"

Тим часом, як говорилося раніше, Данилко сперечався з Іван-о-Буддою.

— "Ну відай мені його!", - закричав Іван Данилкові.

— "Не віддам! Це корм для моєї дівчини.", - відповів Данилко.

— "Тобі шкода віддати одну порцію мівіни для свого наставника?! Я зараз проповідь зачитаю!", - продовжував кричати Іван-о-Будда.

— "Ти ж знаєш, що вона на мене не діє... Тим паче, ти не мій наставник. Я не знаю, як тобі вдалося проповідувати саму тиранку, але зі мною це не прокатить."

Висунувши з карману одну річ, Іван-о-Будда показав її Данилкові: "А так ти будеш моїм учнем?"

— "Та ну на фіг! Я стану найсильнішим самураєм. Мені не знадобиться твоя сила."

— "Якщо я буду тебе вчити, то це не значить, що ти будеш залежати від мене."

— "Я просто не хочу вчитися у тебе!"

— "Та невже?", - запитав Іван.

— "Ну, а я про що тобі кажу? Розмовляють про якусь фігню!", - продовжувала говорити Дарина з Аньою.

— "Та я вже зрозуміла! Які вони все таки дурні.", - сказала Аня. - "А що ти можеш чарувати?", - запитала вона у Дарини.

— "Та нічого особистого. Горю, коли захочу, а коли догораю, то один попел залишається. А потім типу виростаю з нього. Деякі називають це переродженням, але насправді, я відчуваю мов розпалася на велику кількість мікробів. За одне, коли я догораю до пеплу, а потім знову перетворююсь в облік людини мені не потрібно мити голову, так як вона в мене чиста з цього самого переродження. Дуже корисна річ!"

— "А скільки разів ти вже перероджувалася?", - запитала з заздрістю Аня.

— "З моменту великого затемнення Сонця вже ,мабуть... 1256 разів. Але це не точно. Ти ж знаєш, що мені потрібно спалювати волосся кожен день."

— "Але затемнення було ж буквально місяць тому. Як ти так багато разів мила голову, точніше спалювала її, якщо в місяці лише приблизно тридцять днів?", - здивовано подивилася на Джо-Дарину Аня.

Але Дарина відповіла з кам'яним лицем та з подвоєним підборіддям: "Всі останні рази, коли я використовувала вогонь були тільки тоді, коли я рятувалася від бандитів."

— "До речі, одного разу, коли вона рятувалась, то спалила мій будинок.", - сказав Іван-о-Будда, гладячи дівчину Данилка.

— "Ти не казав, що твоя дівчина хомячок.", - сказав він Данилкові, оглядаючи його крихітку. - "До речі, це не вона, а він".

...

Через п'ять хвилин прийшли вже до Данилка Грішника справжні друзі, не такі як Дарина та Іван. Справжні друзі його п'ють та курять, а Іван з Дариною на його думку були святими. Ну, Дарина теж свята, так як вбивства не були заборонені в проповідях Іванівських (він просто би не зміх противостояти Джо-Дарині, якщо записав би закон про збереження всього живого). Доречі, найголовнішими між гостями були Руслан - святий отець та Ніка. Але не проста була ця Ніка. В її очах було багато ненависті. Вона буквально ненавиділа всіх, за те що вони дивилися на неї неправильно. Мабуть, вона когось нагадувала Івану, але для Дарині так не здавалося.