Розділ 63: "Чаювання в маєтку Дарини Буддизм"

Арка 8: "Міжнародний конфлікт"
Розділ 63: "Чаювання в маєтку Дарини Буддизм"
- - Повертаємося до реального часу, незадовго після зустрічі Дарини та Катерини Великої посеред міста Лятасишль. - -
В той час, невеличке містечко всього лише із одним аеропортом вкривалося рожево-помаранчевими відтінками осіннього вечору. Їдучи в своєму гламурному лімузині, Дарина допила бокал сухого вина й викинула склянку під ноги мимо проходячого пішохода. Їй все ще не давав спокою той факт, що в неї з під носа викрали Івана.
- "Перевернутися йому в гробу три раза!" - крикнула Дарина в кабіні свого авто, вдаривши по шкіряній обшивці дверцят. - {Як він міг втекти від мене без мого дозволу?!}
Доїжджаючи до повороту на проспект, який вів до її маєтку, дівчина з пекла агресивно переключила коробку передач на більшу швидкість. Задіявши ручник, вона заставила лімузин декілька разів прокрутитися, як спінер. В кінці даного прийому, залізна машина розвернулася своєю довгою боковою стороною до групки людей і на швидкості 90 кілометрів за годину, Джо-Дарина Буддизм безсердечно збила натовп з тротуару, тим самим припаркувавши свій лімузин.
- "Нічого було мешкати в моїх володіннях." - мовила Дарина, захлопнувши за собою дверцята своєї ластівки. Проходячи між тілами своїх жертв, Джо-Дарина кинула декілька купонів на безкоштовну кремацію в їх сторону. Дівчина закинула через плече свою сумочку від Прада й продовжила свою спокійну прогулянку по проспекту.
Дарина недолюблювала кінець осіні. Цей період року здавався їй надто холодним й мокрим, а це двоє головних факторів, які їй якось заважали розважатися з вогнем. Листя навмисно падали перед ногами Дарини, тому дівчина з кожним кроком ненароком наступала на них тяжкою, вогняною ступнею, залишаючи за собою вигорілі сліди на каменях цегляного тротуару.
- "Дарино, почекайте нас!" - почулося із заду. Дівчина відразу пізнала голос своїх нікчемних рабів. Вона якомога брутально призупинила свій хід та елегантно озирнулася в їх сторону. За нею верхом на Данилку Грішнику їздив Діма, махаючи однією рукою своїй господині. Для Дарини це видалося злегка смішним, тому в наступну мить до неї надійшла геніальна ідея. Дівчина хутко витягнула із свого рукаву червону хустку й натягла її обома руками справа від себе. Побачивши на своєму шляху червону тканину, Данилко піднапряг всі свої чотири кінцівки й кинувся прямо до своєї цілі. Діма злякався такого нападу від Грішника. Хлопчик не очікував, що новий стиль життя Данилка, до якого хлопця примусила Дарина, міг так змінити звички звичайної людини. Діма що було сили тримався за комірець джинсівки свого нового друга, щоб не впасти із спини, але його страшна участь полягала зовсім не в цьому. Коли Данилко майже пробіг під хустинкою Дарини, дівчина схопила бідолашного Діму за голову й повалила того на землю.
- "Ви не готові! Що ви збираєтеся робити, коли ми будемо рятувати Івана?!" - запитала Дарина своїм грізним тоном.
- "Але Дарино... Катерина ж просила тебе не чіпати Івана найближчим часом. Ти впевнена, що готова піти проти неї?" - встаючи з тротуару, налякано перепитав Діма. Джо-Дарина люто глянула на свого помічника й обдарувала хлопчика новим спектром почуттів страху.
- "Ти ще питаєш? Мені здається, що Іван переоцінив свої здібності. Тому і з'їхав з розуму та вирішив, що справиться без моєї допомоги. Ставлю банку лаврового чаю, що у нього будуть неприємності, починаючи з цього дня." - розповідала дівчина з пекла. Діма більше зацікавився в теорії своєї господині. Взявши Данилка за повідець, вони продовжили шлях до палацу вічного пекла.
- "Катерина не просто помічниця Івана. Не дарма вона займає доволі високу посаду в нашій банді, хоча й рідко з'являлася на наших зустрічах." - вголос думала дівчина, тим самим пояснюючи Дімі суть їх проблеми. - "Для Івана вона як радниця. Можна було б подумати, що сама вона нас не зупинить перед здійсненням нашого плану, але один раз я вже випробувала на собі її здібність. Доволі неприємні відчуття безпомічності. Вбити!" - тільки згадавши про час, коли їй довелося голою пробути в бочці із-за здібності Великої, викрикнула Дарина Буддизм.

Навіть Діма підскочив на місці, коли Дарина використала настільки неочікуване посилення в кінці своєї промови.
Вони дійшли до великого, мармурового маєтку Джо-Дарини Буддизм. Відчинивши величезні двері до будівлі, Дарина по старій звичці власноруч закинула Діму й Данилка у вітальню.
- "Отже, мої ненависненькі. Іван чекати в темниці довго не стане, тому вирушаємо сьогодні ж вночі." - мовила Дарина Буддизм. по всьому маєтку загорілися свічки, котрі освічували всі приміщення без допомоги будь-якої електрики. З коридору їм на зустріч вибігли друзі Діми й ті радісно в сльозах кинулися йому під ноги.
- "ДІІІМААА!! Ти вижив!😭" - кричав невеличкий натовп й кожен ліз обійматися до Лагідного.
- "Чому ж це я повинен був виживати? Ми просто ходили до школи нашої Господині. Відчепіться!" - без образливо мовив хлопець.
- "Ми тобі випадково, коли промивали рану, використали миш'як замість знеболювального!😭" - почулося від Арсенія. - "Вибач!"
- "Ми навіть не знаємо, як воно попало в коробку для медикаментів!" - донеслося від іншого.
Діма відчув легкий, холодний піт, стікаючий по тілу і його одразу бросило в тряску. Грішник під час всього цього галасу тихо зняв із себе повідець й крок за кроком почав пробиратися між ногами слуги, в спробі втекти звідтіля.
- "Щ-що?" - ледве перепитав Лагідний, тяжко ковтаючи від шаленого страху. Але вмить, натовп стих, відчувши на собі грізний погляд Дарини Буддизм. Вони один за одним зрозуміли, що накоїли лиха, не привітавшись із Господинею в першу ж чергу. В спробі зберегти свої життя, раби що найшвидше прийняли стійку японського вибачення. Але не харакірі.
Дарина зробила два кроки до Діми й обережно схопила його за плече.
- "Весь миш'як Данилко знейтралізував своїм бешенством, коли кусав тебе за коліно, так що годі прикидатися." - мовила Дарина. А щойно глянувши на рабів, вона наказала їм приготувати столик для вечірнього чаювання. Натовп так званої "слуги" поповз на колінах до кухні, протираючи за собою сліди бідності й жебрацтва.
- "А тобі..." - відразу звернулася Джо-Дарина Буддизм до Данилка, заздалегідь вказавши на того своїм пальцем презирства: - "Ніхто не дозволяв навіть на ноги ставати!"
...
Дарина, Діма та Грішний увійшли до просторої кімнати в стилі ренесансе. В кожному кутку й навіть на люстрах висіли вигравірувані, підпалені свічки, а ззовні приміщення нагадувало ресторан, тільки без зайвих столиків. Лише один стояв під найбільшою, центральною люстрою. Діма й Данилко всілися за круглий стіл одразу після господарки цієї дивовижної оселі. Навколо розповсюджувалася затишна атмосфера нічних посиденьок, як колись у Івана вдома. Дарина зачерпнула своїм подихом весь аромат й нарешті згадала, що означає тимчасовий спокій. До того моменту, діра в її животі, що залишилася після двобою з Мацьо, майже затягнулася, але дівчина з пекла цього навіть не помітила.
- "ЧАЮ!" - аристократично вигукнула Дарина, тримаючи свою осанку й чайну ложечку в правій руці. Незабаром, інші двері, що вели до кухні розчинилися. Десяток рабів вишикувалися в ряд, на кожному було одягнуто вбрання офіціанта, як із ресторану з п'ятьма зірками мішлен, а в руках вони тримали по одному предмету для формування цілісного та досконалого чаювання. З двома хлопками Дарини, в приміщенні заграла музика.
- {Цей ритм.. Невже вона справді настільки двинута?} - здивувався Данилко Грішник.
Під цю музику, весь ряд слуги почав змійкою просуватися по приміщенню, мимохідь виконуючи знаменитий "ланцюговий танець". Вони обережно перестрибували в різні боки з усім сервізом під кожне звучання дуету скрипки й тромбіти, але невдовзі Джо-Дарина дозволила собі наказати їм призупинити танець.