Розділ 61: "Єлизавета"

Розділ 61: "Єлизавета"
Життєрадісний хлопчисько збирався на своє перше побачення з трансгендерною дівчиною. Його зовсім не бентежила особливість його другої половинки, а навпаки - навіть збуджувало.
- "Ура! Нарешті! Я так довго чекав цієї миті. Насправді, кошти доволі довгий час збиралися, щоб піти куди небудь з нею, але все ж таки..." - посміхаючись, мовляв молодий Горготало своїй ручній свинці Єлизаветі. Той навіть не дивився на неї, а бентежно перебирав свої речі, згадуючи кожен крок, який він повинен був виконати, щоб дійти до місця зустрічі. А цим місцем для молодої парочки став доволі дорогий та новий заклад - ресторан, названий в честь свого шефа "Хуторок". Мовляли, що сама княгиня Юлія відкрила свій заклад задля поширення  своїх оригінальних страв публіці. Але зараз не до цього. Головне, щоб Горготало не допустив ні жодної помилки при зустрічі. Щоб задовольнити ідеали своєї любові, 20-річний хлопець спланував першим прийти до ресторану та замовити спеціальну страву перед її прибуттям.
- "Цей день ніщо не може зіпсувати, Єлизавето!" - чмокнувши свинку, промовив Горготало. Зачинивши пошарпані та обгризані двері своєї кімнати, той спустився з третього поверху й покинув територію свого гуртожитка. По дорозі, хлопець аналізував, що придбавши найдешевшу страву в ресторані "Хуторок", в нього повинно було б не залишитися ні гроша, як він і планував. Тому йому не прийдеться купувати додаткові солодощі для своєї тигриці.
- "Й відвідуванням одного ресторану обійдеться."
Вже опинившись в дверях лаксурного ресторану, хлопця привітали два злих пітбуля. Ті навіть розмовляти не могли, тому після довгих спроб, Горготало вирішив сам собі знайти незайнятий столик для двох. Присівши за один із них, до студента незабаром підбіг офіціант. Не переплітаючись непотрібними словами, хлопець просто вказав пальцем на піцу "чотири травки". Називалася ця страва так, тому-що дехто недолюблював м'ясну їжу, а декому просто не вистачало коштів на більш корисну їжу. Офіціант не гаючи ні хвилини, від'їхав на своєму скейтборді й попрямував до кухні.
- "Одна піца чотири травки, мем." - елегантним, та трішки розчарованим голосом промовив офіціант, тримаючи в одній із своїх рук підніс для подачі.
- "Що, знову жебраки поперли? А я ж казала, що потрібно зносити їх коледж. Закалєбали!" - вимучено мовила Юлія Хуторок. Було видно, що та втомилася готувати одну веганську страву.
- "Мій ресторан називався Хуторком не для того, щоб тут кожен прохожий міг пообідати. Це вищий клас! Тому ніхто не посміє так більше робити." - мовляла колишня княгиня. (В цей проміжок часу, Юлія мала статус княгині, який з часом унаслідує ще не народжена Бумбія.)
- "Але бажання відвідувача - закон, мем. Ви самі так казали." - стурбовано відповів офіціант. Юлія нервово постукала кухонним ножем по залізному столу. Їй потрібна була лише мить, щоб усвідомити те, наскільки репутація її ресторану могла впасти в перші ж дні свого відкриття, якщо вона пішла-б проти побажань відвідувачів.
- "Ти правий.." - сердито мовила власниця ресторану. Пройшовшись своїм нещадним поглядом по кожному кухару, Юлія зрозуміла, що цей заказ потрібно було виконати тільки їй самій.
- "Авжеж!" - сама собі мовила княгиня, постукуючи себе тупою стороною ножа по голові. - "Я і забула, що я така особлива! Ніхто ж крім мене не приготує жодну мою страву настільки добре, як я.😏"
До кухні увірвався ще один офіціант з купою заказів.
- "У нас тут збір Соняшник, після концерту завітали. Просять приготувати смажене порося із салом!" - мовив хлопець, приліпивши листочок із заказом до черги запрошених страв.
- "Закалібали!😡🔪"

Горготало, задовольняючись хвилинами очікування, оперся своїми ліктями на стіл й романтично дивився у вікно, за яким виднівся гарний вид на Мирне Жито.

- "Ну що, до справи?😏" - промовила Юлія, направляючись до холодильнику. Там потрібно було взяти всі інгредієнти задля приготування замовлених страв.
- "На все про все в мене 15 хвилин. Але мені й десяти вистачить!" - підбадьорювала себе Хуторок. Відчинивши двері величезного холодильника, з нього мов потік застояний, але свіжий та прохолодний дим по підлозі. Оглянувши пусте приміщення, Юлія стійко залишалася при своїй впевненості.
- "Не біда." - мовила шеф повар. - "Тепер все й справді у моїх руках!"
Після чого, жінка не бентежачись схопила довгу сумку, що лежала на поличці над тумбами. Розірвавши змійку посеред чорної  тканини, Юлія витягла звідти тяжку гвинтівку. Після, насадивши на кінчик глушник, Хуторок підійшла до відчиненого вікна кухні й притулила одне своє око до прицілу.
- "Гармонія, баланс, природа." - мовляла Юлія Хуторок, шукаючи посеред міста свою здобич. Нарешті, придивившись до одного із вікон, жінка з посмішкою помітила гарного кандидата до просування на стіл. Маленька свинка лежала на своїй лежанці посеред підвіконня одного відчиненого вікна.
- "Сьогодні не твій день, красуню!" - промовила жінка, тримаючись за гвинтівку й опираючись об підвіконня своєї кухні. Наступний рух змусив невеличку свинцеву кулю за долю секунди увійти в тіло нещасної свинки й та драматично хрюкнула на останок свого життя. Діставши із-за пазухи вудку, жінка швидко накрутила бездиханний труп до свого вікна й взялася за роботу.

- "Де наша свинка з гарніром?!" - придираючись до офіціантів, голосно мовила Марина - співачка гурту Соняшника. Юлії не довелося очікувати на донесення безперервних скаржень від співочого збору офіціантами, адже їх крики було чутно на весь ресторан.
- "Вже роблю!" - промовляла собі під ніс Юлія Хуторок, щойно закінчивши зі смаженою свинкою. Поки та пеклася в духовці, жінка взялася за замішування тіста для піци.

- "Я зараз стріляти почну!!😡" - ще більше давила Марина на офіціантів, тягнувшись своєю рукою до сумочки. Інші жінки з гурту також були незадоволені очікуванням, але не хотіли влаштовувати перестрілку в столичному ресторані, тому вмовляли невгамовану Марину заспокоїтися. Часи були суворими, тому всі офіціанти віднеслися до ситуації серйозно. Дехто викинувся з вікна ресторану, щоб врятувати своє життя, двоє намагалися заламати Марінку, що в них не дуже виходило, а інші поховалися під столиками разом з відвідувачами. Горготала не дуже приманювала голосна подія з натовпом людей та зброєю, що знаходилися у нього за спиною. Схилившись на стіл, він все ще з посмішкою чекав на свою піцу та дівчинку, як вишеньку на торті цього дня. Зненацька, весь галас перервало відчинення дверей до кухні, з яких одразу вилетіла Юлія, сама несучи на обох підносах дві замовлені страви. Тороплячись, кухарка випадково переплутала столики й поклала смажене порося молодому хлопцю, обірвавши його спокійне очікування. Соняшнику ж дісталася маленька піца "чотири травки".