Розділ 51: "Час для реваншу"

Розділ 51: "Час для реваншу"
На вулиці стояв прекрасний день п'ятниці - неповторниці, діти поверталися з уцілілих шкіл, а на вулиці, не дивлячись на пізню осінь, все ще дув теплий вітерець. Але ці четверо затіяли бійню і тепер Дарині знову (в третє) прийдеться пачкати свої елегантні аристократичні рученята. Джо-Дарина вперше так безпомічно лежала лицем до лиця свого ворога. Точніше, дівчині ще належить довідатися, що замислив Данилко і чому вони зараз разом з Делітрою співпрацюють, щоб напасти на всемогучу Дарину. Грішник вже в двух метрах з велетенською швидкістю летить із тучі пару на Дарину, кулак якого був підготовлений до доволі сильного удару у невеличкій сфері з води. Дівчина не встигла зреагувати, що хтось, або щось потягне її до землі та не буде відпускати. Тому від удару їй точно не ухилитись.
- "Прощавай, Дарино. Вже вдруге..." - промовила з насмішкою Делітра до удару Данилка, але несподівано зупинила свою мову. Данилко в пів метрі від своєї цілі почув доволі точковий удар в ребро та його тіло відкинуло в бік. Ніхто, крім Діми не встиг зрозуміти, що тільки-що сталося. Але Дарина встигла побачити, як милиця, яку вона щойно подарувала Дімі, прилетіла у ребро Грішника й той неподалеку від неї повалився на землю. Діма напівсидячи сидів з витягнутою рукою, якою як здогадалася Дарина, той кинув "милицю смерті".
- "В жарти зі мною будеш грати, Дарино?!" - почулося знову від Делітри. Дарина знову спалахнула і отрута, сіть якої покривала Дарину Буддізм та притискала до землі миттєво випарилася. Ніка мовчки відійшла на пару кроків назад й від непорозуміння не змогла захлопнути свій ротик.
- {Як вона змогла порвати потоки моєї отрути? Ні. Вона їх просто випарувала! Й справді, диявол. Я думала, що вона нічим не займалася після нашої з нею останньої битви, крім того, що спалила мою школу. А вона тренувалася. Тепер її вогонь став набагато сильнішим...} - подумала Ніка, поки Дарина розминалася на місці та почергово клацала своїми пальчиками. - {Але це до кращого! Тепер я хоча-б зможу насолодитися нашим з нею боєм. Це буде веселіше за минулий раз, коли вона мені в пусту програла за 40 секунд.} - знову посміхнулася Делітра й припіднявши руку в боці, нізвідки набрала навколо неї ширяючий згусток фіолетової отрути. (кольору Данилка в туалеті)
- "Молодець, Діма. Встиг зреагувати. А я вже хотіла тебе звільняти." - промовила Дарина, таким способом дякуючи похвалила хлопця.
Діма все-ще від болі в коліні ледве тримався на ногах, але не хотів падати перед нею та ворогом, щоб не зганьбити Дарину.
- {Звільнити? Та я тільки за. Але логічно подумати - це не можливо.} - подумав Діма. - "Я дуже радий, що встиг вас захистити, Дарино." - промовив хлопець, в кінці кінців опустивши руку він взявся за своє болюче коліно. Джо-Дарина, прибравши свою зловісну посмішку, обернулася до свого найлютішого ворога, якого вона так довго чекала на реванш.
- "Бачу, що ти така дівчина, що без сорому будеш використовувати рабів. Та ти ще та..." - почала насміхатися над дівчиною Делітра.
- "А тепер скажи мені будь-ласка по перше, хто ти така?" - жорстоко з усією серйозністю запитавши, перебила Ніку дівчина з пекла. Жорстокість в її словах різала вуха, що доволі чітко відчула на собі Делітра. - "Ти ж не показала свого обличчя в той раз."
Делітра зняла із себе капюшон однією рукою і повертіла головою, щоб розпрямити своє довге, блондинисте волосся. Дарина Буддізм, вглядуючись в лице дівчини все-одно не зрозуміла, хто ця така Делітра.
- "Все-одно не впізнала. Ми взагалі знайомі з тобою? Чи ти по приколу прийшла до мене в той раз?" - почала злитися Дарина. - "Знаєш, якщо ти не із знайомих, то помилувань не чекай."
Делітра зняла із себе толстовку й одягла задом на перед. Знову одягнувши свій капюшон, вона прикрила своє лице і тоді до Джо-Дарини дійшло.

- "Ах ти ж проститутка!" - закричала та і в лице Делітри прилетіло два вогняних удари. Дівчина не встигла оґовтатися, як Дарина знову налетіла на павшу Делітру й почала інтенсивно наносити удари, які Ніка ледве встигала блокувати своєю отрутою. Дед-інсайдерша була в шоці з того, що витворяла Дарина Буддізм в їхньому двобої. Делітра лежала на своїй спині спираючись на одну із своїх рук, а іншою формувала згустки отрути, які випаровувалися та бризкали одразу після їх зіткнення з горючими кулачками Джо-Дарини.
- "Получай, мр"~азото!" - кричала Дарина. Діма та Данилко Грішник, які вже сперечалися та ставили ставки, в удачі спостерігали за боєм обох дівчин.
- "Чому ж... Я ж розкрила, ким я насправді є." - мала на увазі Ніка, коли вони по-друге зустрілися на день народжені Данилка. - "Я ж тобі нічого не зробила!" - заплакала Ніка. Дарина аж на трішки зупинилася й задумалася.
- "Й справді..." - відповіла Дарина й відійшла на пару кроків назад.
- "Тому, просто проведемо реванш. Дуель без правил - саме те, що я обожнюю. Як раз помщусь тобі за минуле." - промовила Джо-Дарина махнувши рукою та зловісно посміялася, що Делітру аж лячно смикнуло за серце.
- "Ну що, ти за?" - запитала Дарина, після окінчення драматичного окінчення свого сміху, як в оркестрі. - "Вважай це як другий шанс."
Ніка сиділа на колінах перед Дариною та з ледве помітним страхом слухала дівчину.
- "Я тобі даю шанс встати на ноги, дур"~а!" - розшифрувала дівчина Делітрі, тому-що їй набридло чекати відповіді та вглядатися в налякане лице її минулого ворога.
- {А? Це вона до мене тільки-що?} - боязливо подумала Ніка Дед-інсайдерша. Подивившись навколо себе, Делітра побачила ще Данилка та Діму, двір, в якому вона знаходилася... надзвичайно дорогий двір... - {Точно! Чого ж це я сиджу тут? Я що, забула, що Дарина витворила з моєю школою? Що вона вбила мого Рейка. Хоч вона може і сильніша за мене, але...}
- "Ненавиджу тебе." - промовила Делітра. Дарина посміхнулася, коли нарешті почула хоч щось від дівчини, яку вже як хвилину вважала за померлу від страху. Ніка швидко підскочила та встала на ноги. Тепер Нікою керувала не розвага над боєм, а ненависть, яку вона приховувала так довго від усіх.
- "Тобто ти згодна?" - зраділа Дарина. Тепер Джо-Дарині було весело від насміхання над противником. - "Пам'ятаєш? Колись давно, десь так тиждень назад, ти так же само намагалася дочекатися мого повернення до бою, щоб я знову встала на ноги і продовжила нашу битву." - безглуздо сміялася Дарина. - "Тепер все навпаки!" - закричала Дарина й запаливши свій червоний вогонь в обох руках, знову кинулася на дівчину з неймовірною швидкістю. Але коли дівчина з пекла вже повинна була бути за спиною свого переможеного, палаючого у вогні ворога, Дарина обернулася й помітила, що замість солом'яної баби стояла сфера з отрути, через яку ледве продивлювався силует Ніки.
- "А ти швидка." - промовила Дарина. - "Але щоб настільки..." - продовжила Дарина й з посмішкою, вона швидко розвернулася й ударом палаючої ноги заблокувала Делітру, яка підкралася ззаду.
- "Ти ж не думаєш, що я настільки тупа? Ти звісно добре підробила свою копію із отрути в сфері, але мене цим не обдуриш." - сказала Дарина. - "Але твоя швидкість Під час цього прийому мене вразила." - спробувала Дарина похвалити свого найлютішого ворога.
- {Вже давно пройшло 40 секунд. Звісно, бувають люди з витримкою побільше, але максимум був тільки 54 секунди! Ця Дарина... При тому, що вона торкнулася моєї отрути декілька десяток разів, продовжує боротися вже цілих дві хвилини без ніяких побічних ефектів.} - взагалі про інше думала Ніка, мов-би слухаючи Дарину Буддізм.
Дарина з жалістю зітхнула й промовила: - "Вже час пити чай, а ти ще досі мішаєшся в мене під ногами..."
- "Та як ти смієш?!" - вперше вголос, розлючено обурилася Делітра, але Дарина її проігнорувала.
- "Знаєш, я б хотіла на кінець тобі розповісти... Все-ж таки довго тебе чекала." - продовжила Дарина й посеред свого двору сіла на розкладний стілець, який щойно дістала із своєї кишені.