Розділ 46: "2 на 2 = 3 живих"

Розділ 46: "2 на 2 = 3 живих"
- "Давай - давай, нападай!" - не могла дочекатися бою княгиня Бумбія, щоб швидко покінчити з її братом. Але не вбиваючи.
- "Ні. Ти перша нападай!" - впевнено тримав у своїх руках доволі тяжкий на вигляд меч Іван-о-Будда. Даша скривила своє лице, почувши мерзенні слова Івана.
- "Не диктуй мені тут. Я взагалі-то стала єдиною спадкоємицею трону родини Бум-Бум! Ти взагалі повинен звертатися до мене на Ви з великої літери."
- "Невже мама про мене забула..." - засмутився Іван, але згадавши, що він вже вибрав свій шлях життя, отрезвів, й ще більше затиснув меч у своїх руках.
- "Ну... Ти не ображайся на неї та ні на кого більше. Я ж це все влаштувала." - похвалилася Даша. - "Ти цього не пам'ятаєш, адже ти спав тоді, коли я тебе ледве погрузила у вантажівку нової пошти й відправила сюди, в Чехію, щоб ти мені далі не заважав тримати рівновагу в світі."
- "Так. У нас зовсім різні бачення на цей світ." - промовив великий проповідник. - {Так як Александра Провокаторівна, моя старша сестра відмовилася від успадкування, спадкоємців стало лише двоє. Тому Даша вирішила позбавитися від мене, щоб підвищити шанси на отримання всіх акцій та легальної території родини.}
- "Але я бачу, що ти без родинних зв'язків зміг отримати доволі значну владу над частиною Чехії. Всього за рік поширив свою територію у 80%... А за допомогою кого?" - посміхнулася Бумбія. - "Правильно. За допомогою цієї дівчини, не зовсім покірної слуги твого Іван-о-Буддізму - Дарини. А що буде, якщо її не стане?" - почала сміятися княгиня Даша.
- "Ти не зможеш її вбити. Вона майже безсмертна." - з цими словами, Іван підбіг до Даші й замахнувся мечем. На подив, дівчина змогла відскочити та втриматися на ногах, хоч й помах меча був доволі швидким й майже помітним для ока.
- "Я не зможу. А Мацьо зможе😏" - сказала Даша й все ще не нападала на свого брата, а мов чекала якогось моменту в їхній розмові.
- "Це хто такий?" - посміхнувся Іван-о-Будда й замахнувся ногою в княгиню. - "Ааа. Згадав! Це ж той дядько, якого з легкістю вирубила Катерина. Він же навіть магією нормально не може користуватись. Куди йому там до Дарини..."
Даша помітно обурилась на його безглузді слова, швидко схопила його ногу однією рукою та декілька секунд тримала, щоб щось відповісти.
- "Ти ж все-таки не знаєш. Ну добре. Розповім тобі, адже вже нічого приховувати. Один із моїх помічників створює копії людей і Мацьо був одним із них. Той момент, коли він бився з вами був маленькою підготовкою."
- "І що це змінює? Ви таким чином просто захистили свою людину від можливої смерті. Я такого не засуджую, але все одно не потрібно порівнювати його силу з Дарининою. Якщо вона це почує, то лихо може статися." - промовив Іван-о-Будда й поки Бумбія ножем не відрізала схоплену ножку Івана, хлопець підскочив на одній кінцівці й викрутився з теплих обіймів Даши.

Джо-Дарина продовжила наносити вогняні удари по Мацьо, а дядько в свою чергу встигав їх блокувати та розвіювати вогонь вогняних кулаків.
- {997... 98.. 99.. 1000} - подумки дуже швидко рахувала Дарина. Раптом поток ударів скінчився й дядя Рома, мов нічого не було, посміхнувся, зрадівши наданої можливості зробити свій хід. Ні секунди не думаючи, Мацьо зі швидкістю звуку перемістився впритул до Дарини й міцно випрямивши кінцівки пальців, він замахнувся для нанесення удару, котрий би якій-небудь людині пробив тіло наскрізь.
- {Потрібно було лише чекати. Ця техніка ідеальна проти користувачів ближнього бою. Всі вогняні руки, які торкалися до тіла Мацьо, а в нашому варіанті тільки до рук, забирали невеличку частину його енергії й вона одразу передавалася мені. 1000 і один удар, з яких перша тисяча ударів потроху відбирають силу у противника, а останній один з'єднує цю всю енергію в моїх стиснутих й при його застосуванні випускається найсильнішим струмом вогню.

Як чай Грінфілд та останній ковток. Для того, щоб одразу добити цього дядька, я стисну поток вогню в тоненький лазер, який його вже точно проб'є насмерть.} - вмить подумала Дарина й в пів-метрі перед самим Мацьо розкрила свої дві долоні й прямо скрізь живіт дядька пройшов майже ідеально-збалансований лазер світла. Тіло дядька завмерло на місті, а із рота хлинула кров.
- "Майже тепер добила." - з облегшенням мовила Дарина. - "Я вже пів дня не пила чай із-за битв. Невже без мене ніяк не обійтись?" - продовжила сама з собою розмовляти Дарина й щоб пройти далі по коридору, дівчина легким натиском рукою відштовхнула тіло Мацьо й той глухо впав на підлогу між розкиданими, поломаними кріслами.

Даша провела пальцем по вістрі свого довгого ножа й з нього почала капати кров.
- "Ти ж мене не дослухав, додік. Копії мого Ніколаша ледве спроможні передати тільки одну соту його сили."

Дарина Буддізм з радісно сміючись пішла за Бумбією, яка виглядала із-за спини дяді Роми й чимось з ним перемовлялася.
- "Напевно пішла за Дімою. Дурочка. Мого раба ти собі не присвоїш." - не тороплячись йшла дівчина через вагони й попутно зустрічаючи декількох людей, які ховалися за уцілівшими кріслами. Раптом Джо-Дарина почула біль в животі й опустивши погляд вона побачила, як із неї виглядає рука дорослої людини.
- "Я що, вагітна? Чому ж я цього не помітила?" - здивовано мовила Дарина, але потрішки почала втрачати свідомість. Дядя Рома нічого не кажучи витягнув із спини Дарини Буддізм свою руку й через секунди та впала на підлогу.
- {Чому я не перероджуюся? Де мій попел?...} - з усіх останніх сил змогла подумати Дарина лежачи на підлозі й з часом заплющила очі.