Розділ 41: "Не все на кулаках будується"

Розділ 41: "Не все на кулаках будується"

~Історія Джо-Дарини Буддізм~

- "Я - Джо-Дарина Буддізм, одна із головніших проповідників Іван-о-Буддізму, найкраща подруга Іван-о-Будди (а якщо ні, то йому мало не покажеться). Моє серце неприступне ні для Кирилиці Матриці, ні для того краша Мацьо, навіть не для Івана, тому-що його слава мізерна порівняно з моєю..."

Внутрішній голос: - "Але Дарино, твоя слава полягає у вбивствах, в продавані людей та безкінечних битвах. Ти ж ні про що більше не думаєш!"

Далеко в думках: - "От знайшла б собі якогось хлопця й мучала його би на тортурах..."

- "Так, стоп!" - перервала свої думки про щастя Дарина. - "Це зараз не важливо. І я не тільки про бійки думаю і взагалі. Майже 10 років тому я не мала навіть прізвище Джо-, тому-що жила в розкішному будинку самого могутнішого та справедливого папи Празького - мого батька. Але як я тоді помилялася... Він жалюгідніший за Данилка. Він зла людина, яка намагалася зіпсувати моє життя...

В три роки я вже планувала свій головний бізнес. Батько був не проти продавання на чорному маркеті наших слуг. Але коли мені настало шість, він почав мене дрисерувати, щоб потім мене зробити королевою Чехії. Я і так королевою стала і без його допомоги, але зараз він досі вірить в те, що я все внаслідувала від його крові. Можливо потрібно було раніше шести років починати своє самостійне життя... Після того, як я втекла від цього тирана, я руйнувала міста й заводи, тому-що знала, що все, що попадається під мою руку - під його керівництвом. До 15-ти років я була запальною, як циганка, точніше цигарка, й врешті решт знайшовся той самий великий, сірник, вогнем якого я була запалена. Тому я приєдналася до групи Іван-о-Буддистів, щоб потім з часом очолити її та зруйнувати життя папі Празькому раз і назавжди. Але нещодавно я дізналася, що в планах у Іван-о-Будди є захоплення Чехії, тому я думаю, що на зараз в нашій банді хороший керівник."

Дарина стояла біля папи Празького. Він стояв на коленях й не міг піднятися від болі. Дарина Буддізм обійшла його і встала перед його очима.

- "Нарешті я тобі доказала, що твоя сила не зрівняється з моєю. А свою силу я здобула сама."

- "Але без моєї крові..." - ледве встиг промовити Празький, але Дарина не хотіла вже його слухати й прижала голову батька ногою до землі.

- "Мовчи, скотиняка. На цей раз я тебе помилую. Але якщо будеш заважати Іван-о-Буддистам, то не помітиш, як втратиш голову в прямому сенсі."

Дарина залишила його валятися на землі й незабаром почула літак Діми. Він почав приземлятися недалеко від дівчини й щоб хлопець далеко не поїхав, Дарина однією правою вмить зупинила літачок й тим самим зламала йому ніс.

- "Ну Дарино! Ти ж сама мені подарувала його. Навіщо ти його ламаєш?" - обурився Діма, коли вилазив із кабіни.

- "Так, ану циц!" - аристократично прикрила пельку свойому рабу. - "Сьогодні ми можемо трохи порозважатися в Празі, поки Іванко лежить в лікарні. Наприклад, пройдемося по магазинчикам!😎👜"

Діма був у захваті від цих слів. Він обожнює магазини так, що навіть забув про літак.