Розділ 40: "Джерела рідних здібностей"

Розділ 40: "Джерела рідних здібностей"

Дарина майже закінчила з усіма військами, які на той момент находились на празькій воєнній базі. А Діма намотував круги в повітрі на своєму новому літачку, який Дарина дозволила своєму підлеглому залишити собі, як сувенір. Дарина взяла за шкибарки одного із військових й замахнулася кулаком йому в лице.

- "Відпуті!😣" - задихаючись заплакала жертва зловісної Джо-Дарини.

- "Не путю😘" - відмовила лагідно Дарина й нарешті добила грішного своїм кінечним ударом й труп військового полетів далеко в стіну ангара. Дівчина посміхнулася й поплескала в долоні, щоб струсити пиляку й сажу із своїх святих рук.

- "Нарешті душі грішних зможуть зустрітися лицем до лиця з останнім судом перед пеклом." - промовила усміхаючись Дарина. Вся площа посеред воєнної бази здалася тихою для Дарини. Тільки чутно було, як літак Діми потроху віддалявся від них, щоб знову розвернутися. Але потім Дарина почула свист в повітрі й незабаром за 50 метрів від дівчини з пекла приземлився на свої ноги накачаний та доволі високий чоловік. Від його приземлення пішла підривна хвиля й всі ангари навколо знесло від його сили. Дарина залишившись на своїх ногах думала вже показатися наляканою, тому-що давно вже таких могутніх противників не бачила, але коли з попелу виглянуло лице мужа в фіолетовому костюмі, у Дарини навіть пропало бажання його вітати.

- "Невже тобі мало сили, яку я тобі дав?!" - закричав дівчині чоловік.

- "Нічого ти мені не давав! Я можу битися й без твоїх генних подарунків, покидьку!" - відмовила грохотом Дарина Буддізм.

- "Як ти з батьком розмовляєш?!" - вкінці кінців повисив свій тон папа Празький й в нього одразу полетіли шматки землі з фундаментом та вогнем, які Дарина діставала з-під себе, мов це були маленькі камінці. Празький швидко встиг зреагувати й вставши в позу каратиста та виставивши перед собою кулак він запросто проломив навпіл камінь і його половини полетіли далі за спиною папи.

- "Досі не можеш змиритися з правдою? Вся сила, яку ти маєш - від мене! Здібність з легкістю заробляти гроші, сила, й рішучість - все це від мене!!!" - кричав папа Празький ухиляючись від вогню, яким Дарина стріляла в нього так швидко й сильно, як ніколи.

- {Але цей геній завжди знайде, де краще ухилитися в нашій з ним битві.Йому просто везе. Але мені не допоможе вогонь проти нього...} - усвідомила Дарина й відскочивши на пару кроків назад дівчина зупинила свій безглуздий обстріл. Вона вирішила дослухати свого недалекого батька. Папа Празький усміхнувся й струсивши з себе пиляку, рівно встав на ноги.

- "Розумна дівчинка." - промовив той. - "Мені лише цікаво, навіщо ж тобі було приїжджати до дому, де живе тобою ненависний батько? Ні. Тобі було начхати на мене. Ти навіть не заглянула на чай! Ти ж так обожнюєш чай з малиною, я знаю.... Але ти поперлася на полигон й почала вбивати в нічому не винних людей. Навіщо?" - все не міг здогадатися Празький.

- {Який сенс розмовляти із цим старпером? Звісно мені байдуже на нього. Нехай краще помножиться на нуль, щоб я його хоча б не бачила.} - подумала з огидою до свого батька й промовила: - "З тих часів багато чого змінилося. Я почала вживати чай законними пропорціями та спеціально за системою, через що і маю свою силу. А твої гени лише заважають мені жити. Ніякого плюсу від такої жалюгідної персони, як ти!" - ледве стримуючи себе сердито сказала Дарина. Папа Празький прикрив свою посмішку рукою й почав реготати. Через пару секунд такого сміху, Дарина з радістю подумала, що це інсульт добиває старого, але ні. Він перестав сміятися й впевнено подивився на Джо-Дарину.

- "Ти, все ще така безглузда, як і в свої шість років. Чай не може давати силу, яку подарував тобі я, РОЗУМІЄШ?! Я при твойому ж некчемному, ПРИ ТВОЙОМУ НАРОДЖЕНІ ПОДАРУВАВ ТОБІ ЦЮ СИЛУ... А ти її не ціниш, мов я для тебе нічого не зробив." - не витримав папа Празький та закричав в голос, що майже вся Прага почула.

- "При чия день народження?" - зацікавилася Анічка Артилерія, поки перезаряджала ракетницю в своєму граді. - "Я також хочу на день народження!😃" - зраділа Анічка, й подумавши, що це задзвучало в її звуконепроникних навушниках, вона все запитувала в мікрофон й продовжила чекати на відповідь.

Дарина, стоячи недалеко від свого недалекого батька ледве не оглохла, але щоб не чути більше його поганих слів, Дарина остаточно вирішила покінчити зі своїм батьком. Вона підскочила вверх й з грохотом впала біля свого противника, щоб той напевно втратив орієнтацію в просторі й в Дарини була б можливість нанести йому удар. Але Празький навіть не подивився їй в очі й просто зупинив її удар, тримаючи її кулак в своїй руці. Дарина не думала, що дурний тато витримає її один з наймогутніших прийомів, але дівчина не здалася й іншою рукою замахнулася йому в живіт. Дарина відлетіла від папи Празького й залишивши після себе довгий слід на землі, Дарина подивилася на Празького й зрозуміла, що не помітила його швидкості удару.

- {Я ж знаю його здібність. Він просто має фізичну силу й не більше. Як йому вдалося так швидко вдарити мене, щоб я навіть не почула болі й дотику?} - в шоці роздумувала Дарина, але здаватися перед її нікчемним батьком не доказавши свого дівчина й подумати навіть не могла. Вона швидко піднялася й полетівши на папу Празького, Дарина хотіла побороти його комбінацією прийомів та технік. За метр Дарина хутко зупинилася перед противником й той зробив передвчасний удар, як і хотіла дівчина. І так як Празький замахнувся правою рукою й повернувся до Дарини боком корпуса, він заблокував свої обидві руки, чим і хотіла скористуватися Дарина. В мілісекундах після частичного зупинення Дарини прямо перед ударом папи, дівчина мов сковзаючи на вогні повернулася йому за спину й з вертушки нанесла йому удар ногою по хребту. Папа Празький аж застогнав, коли згадав про свою біль в спині й впав на колені задом до дівчини.