Розділ 35: "Княгиня Бумбія"

Розділ 35: "Княгиня Бумбія"

Іван разом з танком летіли вниз, а Данилко, якого тримав своїм кнутом Діма почав сміятися.

- "Що тут смішного?" - обурився Діма Жоский та не слухаючи від Грішника відповіді залишив його та щоб побороти гравітацію, за допомогою найближчого літаючого уламку стіни він відскочив від неї та полетів вниз за Іван-о-Буддою.

- "Божевільний..." - промовив сам собі Данилко та звільнившись від кнута, спробував вирівнятись у повітрі й подивився на Рейка, який був у бешенстві через те, що сталося з його школою, та в шоці, що тільки-що сталося з тим, хто все це розпочав.

- "Я вб'ю цього покидька! Ніякий танк не завадить цьому!" - скрізь гнів та сльози промовив сам собі Рейк та взмахнув від злості катаною, щоб показати свою рішучість. Данилко почув його короткий монолог, який його дуже вразив.

- "Ні! Це я вб'ю його." - промовив Данилко закотивши рукава.

- "Що?" - шоковано обурився Рейк на слова хлопця, якого щойно побачив. - "Ти ще хто такий, щоб тявкати?"

Данилко мов перезарядився й нарешті вирівнявся у просторі. З нізвідки навколо його рук набралася вода, взявши його кулаки в невеличкі сфери.

- "Я його вб'ю і крапка. Йому немає прощення за його гріх, який він накоїв."

- "Ти ж мабуть не вчився в нашій школі. Чому ж ти такий агресивний?" - поцікавився у того Рейк Прогнозович, вказуючи на нього лезом катани.

- "Він відібрав у мене ролики без мого дозволу. Я вже багато натерпівся насмішок та булінгу від Івана та Дарини. І тому я його вб'ю." - промовив Данилко й відскочив від найближчого уламку стіни й полетів за Іваном, але Рейк Прогнозович перекрив йому дорогу й почав махати мечем. Данилко ледве ухилявся та боронився магією води, яку нещодавно здобув несподіваним шляхом.

- "Прямуй за Іваном та принеси мені його голову!" - наказав Рейк своїй лисиці, перестрибуючи за Грішником з одного шматку розірваної школи на інший.

Поки Данилко бився з навіженим самураєм, Діма майже наздогнав Іван-о-Будду й прямо перед підлогою літаючого в просторі коридору, той схопив руку великого проповідника й взявши хлопця на свої руки, м'яко приземлився на ноги за допомогою низької гравітації. Іван-о-Будда несподівано розплющив очі.

- "Ти врятував мене?" - збуджено та слабко промовив Іван витираючи кров із уст свого спасителя. -> {Він що, вампір? Але не важливо... Все ж він трішки тупий, так як я би все одно не розбився із-за малої гравітації, але його відважність мені подобається.}

- "Так." - відповів на запитання великого проповідника Жоский. - "По моєму в тебе влучно вцілила танком Дарина. Можливо ти її нещодавно десь образив?" - поцікавився Діма, поки Іван безупинно лапав його губи та зуби, через що у хлопця ледве виходило хоча-б щось правильно вимовити. Нарешті зупинившись, Іван промовив до свого напарника: - "Напевно колись, але я цього не пам'ятаю... Ти не міг би відпустити мене? Це виглядає якось по гейськи." - відповів Іван й після того, як Діма його відпустив, Іван впав на підлогу та сильно вдарився головою. Чомусь в цей раз гравітація не спрацювала, що здалося для Діми дивним.

- "Іван!" - збентежився Діма й почав надавати першу допомогу штучним диханням, як його вчила Дарина Буддізм.

- "Ну що, я влучила?" - з азартом все питала Дарина Анічку, яка дивилася за всим через бінокль, що коїлося під ними. У Артилерії відвисла челюсть, коли побачила, що трапилося між Іваном та Дімою. Її переповнив гнів, але раптом вона зрозуміла, що ненарошність Дарини зіграла доволі добру роль.

- "Так, ти вцілила." - відповіла Анічка й Дарина зрадівши продовжила далі вбивати грішників червоної школи, а Артилерія тихо поплила в просторі вниз, ховаючись від ненависниці картоплі за уламками.

В той час, Діма вже у всю силу дихав у Івана, що той ще б трохи не лопнув.

- "Не виходить..." - захвилювався Діма й згадав інший спосіб, який йому розповідала Джо-Дарина, який можна б було примінити, якщо штучне дихання не допомагає. Діма Жоский почав роздягати Івана й почав з кофти й на моменті знімання пояса, Діма почув за спиною, як хтось мов би до них підкрадався. Хлопець обернувся назад й побачив велетенську лисицю.

- "Віддай мені цього хлопця і я тебе залишу в живих." - гучним, не людиноподібним голосом промовила тварюка до Діми. Жоский не на жарт перелякався, але в його руках було життя самого Іван-о-Будди й він не може просто так втекти не взявши свого великого проповідника з собою. Спробувавши швидко підняти Івана, той тільки тужився й в результаті не зміг це зробити.

- "Чи ти такий важкий, чи на тебе не працює гравітація, яка в цих бар'єрах працює по іншому... ПІДНІМАЙСЯ!!"😫 - кричав Діма, поки морда лисиці наближалася до хлопців.

Катерина вже доволі далеко відійшла від бар'єру й із холма, на який вона піднімалася до свого храму, який вона обладнала під себе, як свій дім, подивилася на те, що творилося на території червоної школи.

- "Який жах." - промовила Велика прикриваючи свої уста, але насправді насміхалася над Дотером, якого залишила самого із проблемами Іван-о-Будди.

- "Й справді." - почулося за спиною у Катерини й та обернувшись побачила дівчинку віку великого проповідника.

- "А ти ще хто така?" - запитала Катерина Велика невідому. Дівчинка продовжила дивитися вдалину на трикутний бар'єр.

- "Княгиня Бумбія тобі щось каже?" - запитала Катерину дівчинка.

- "Ні." - холодно та швидко відповіла Катерина. Дівчина засмутилася, почувши болісні слова Великої.

- "Невже якогось Івана знають більше, чим саму княгиню Бумбію?" - сумно обурилася дівчинка.

- "Ну слухай. Мене звати Даша Бумбія і я взагалі-то прийшла за Айваном, але я бачу, що він трохи зайнятий, томууу... не могла би ти побути заручницею для подальшого обміну?" - запитала Даша свою нову знайому.

- "Без проблем." - відмовила Катерина й вони разом пішли пити чай всередину храму.