Розділ 34: "Відключення гравітації"

Розділ 34: "Відключення гравітації"

Розклавши свої руки, Діма Жоский лежав на сходах до школи.

- "Коли вже закінчиться це пекло? Краще вже протестувати п'ятдесят тортур Дарини під її керівництвом." - думав Діма стікаючи ріками поту. Хлопцю навіть здалося, що неподалеку від нього поворушився смітний бак. Подумавши, що це все через випаровування води з повітря, яке спричиняло наглядне викривлення простору, Діма не звернув на це значної уваги. Але після декількох таких рухів, Жоский не на жарт злякався.

- "Хто там?" - піднімаючись на ноги обережно промовив Діма. За мить смітний бак перекинувся й відкинувши кришку з нього виліз замотаний в мотузках Данилко, а на його устах був наклеєний скотч, щоб той не привертав уваги школярів-противників. Через різкість з'явлення новонародженого сміттям Діма закричавши відскочив назад й дуже швидко приготував кнут, щоб битися з ворогом.

- "Хто ти є?!" - закричав той знову до нього намагаючись показати якомога найбільше жорстокості, як його вчила Дарина. Грішник ледве встав на затягнуті мотузками ноги й почав буркотіти на Діму скрізь скотч. Хлопець, зрозумівши, що незнайомець із сміття йому не становить ніякої загрози, спокійно підійшов до нього й обережно зняв з його роту ізоленту.

- "Де Ваня?!😡" - почав кричати несмиренний.

- "Навіщо він тобі?"

- "Я його на куски порубаю! Він без мого дозволу взяв мої ролики!"

Данилко розвернувся до школи й почав скакати до входу.

- "Якщо він з них хоча-б одне колесико загубив, то ніяка Дарина йому не допоможе." - лаявся Грішник, але через щось спотикнувшись, той сильно вдарився головою об сходинку. Данилко озирнувся й побачив, як за його ногу вчепився кнут Діми Жоского й міцно тримав Грішника.

- "Ти нікуди не підеш." - промовив Діма, через що той сильно розгнівався й незабаром хлопець помітив, як в небі щось замерехтіло. Це була величезна сфера з води, яка падала саме на територію, виділену бар'єром.

- "Якщо не хочеш відпускати мене, то получай!" - сказав гніваючись Данилко й почав смикатися, намагаючись звільнитися від кнуту. Діма від шоку випадково полегшив мотузку й Данилку все-ж таки вдалося вирватися з неї.

- "Хахаа! Іван сам винен в тому, що довірив цю здібність мені!" - сміявся Грішник й поскакав далі.

- "Так ти за Івана? Тому чому ти хочеш його вбити?" - кричав до Грішника Діма, щоб той його почув, але Данилко вже закрив двері за собою.

- "І що мені з цим робити?" - поцікавився сам у себе Жоский, знову подивившись в небо. Сфера з води набагато збільшилася й було зрозуміло, що та досягне землі вже за 5 - 7 секунд та розплющить тут все своєю масою.

Тим часом Іван-о-Будда прогулювався на другому поверсі й побачив, як ледве помітна душа просочується скрізь стіну навпроти нього.

- "Тудаа!" - зрадів Іван й вже з добрим досвідом та вмінням катанням на роликах, під'їхав до неї й уперся в стіну, з якої та вилазила. - "Здається Дарина добре попрацювала, ненароком вбивши власників душ. Вільні душі я і сам без Катерини збирати можу." - заплющивши одне око, Іван простягнув в душу свою руку й та моментально впиталася в тіло Іван-о-Будди, а зіниця його другого ока на секунду почервоніла, а потім назад взяло минуле забарвлення. - {Сподіваюся, Катерині все-ж таки було начхати на цю операцію і я зможу всіх самотужки перехопити. А потім, щоб вона не підозрювала мене в наявності ока реальності, я скажу, що через її вину ми втратили всі душі, так як Дарина всіх власників перевбивала.} - думав великий проповідник та хіхікав від жорстокості його малесенького плану.

- "І що ми тут маємо?" - поцікавився Іван, простягнувши руку вперед й активувавши тільки-но здобуту здібність. Одразу, хлопець дуже швидко полетів вверх та врізався в стелю(😵‍💫), яка його затримала перед прямим польотом в космос, а вся будова чомусь почала тремтіти й розвалюватися.

Все, що було на вулиці: школярі, Іван-о-Буддісти, сфера з води, дерева, частини школи й навіть земля, почали злітати вгору й чим легше було тіло, тим швидше воно підіймалося. Таким чином, сфера води ледве не впавши з великою силою на землю, призупинилася й потихеньку злетіла. Після того, як сфера піднялася доволі високо над школою, деякі уламки грішного закладу почали потроху злітати. Данилко біг по коридору й також стукнувся головою об стелю, але не здався й продовжив далі шукати крадія його роликів. Діма, Кирило й танк з Дариною та Анічкою здіймалися вгору й потрапили в об'єм сфери. Дарина, попавши всередину сфери не витримала такої наглості від того, хто це накоїв та промовила до Анічки: - "Я не знаю, ну просто. Весь час мені хтось порушує мої плани!" - з наростанням тону кричала Джо-Дарина, але Артилерія її спочатку не зрозуміла, так як чула тільки булькання. Але побачивши її наміри, дівчинка швидко вибралася з танку й поплила якомога далі від машини, а Кирило та Діма, які також потрапили в сферу не розуміли, чому та так метушилася. Після того з усіх отворів танку почало щось світитися й за мить той вибухнув й ударна хвиля порушила форму сфери й та розлетілася на багато інших сфер, які трималися вже завдяки порушеній гравітації. Через температуру, яку Дарина Буддізм збільшила своїм вибухом, більшість води випарувалася й весь простір між бар'єрами вкрив густий пар.

Іван, зрозумівши свою помилку, спробував підвести гравітацію більше до нуля, щоб все перестало підніматись, але й не почало падати.

- "Сподіваюся, там всі вижили... Хоча Дарина точно повинна була вижити." - вголос надіявся Іван-о-Будда. Вкінці-кінців коридор, в якому Іван мов вже плавав в просторі, почав тріскатися й скрізь стіни хлопець побачив, що твориться ззовні.

- "Це повний треш. Судячи по тому, що в повітрі находиться море води - Грішник вибрався на свободу... Але зарано." - знову розмовляв із собою Іван ще досі висячі в повітрі. Зненацька в спину Івана щось сильно вдарило й він полетів в стіну навпроти, яка вже окремо находилася в просторі. Через шум, який створювали уламки зруйнованої будівлі, хлопець не помітив, як заду з'явилася велетенська лисиця із дев'ятьма хвостами. Вона стояла на здоровенному шматку школи, а під її ногами був якийсь мутний чел в масці та в капелюсі, як у китайців.