Розділ 33: "Вчитель школи червоних демонів мститься Джо-Дарині Буддізм за зґвалтування фізики"

Розділ 33: "Вчитель школи червоних демонів мститься Джо-Дарині Буддізм за зґвалтування фізики"

Іван вже довго страждав від спеки.

- {Який же я жахливий!} - зловісно роздумував та усміхався Іван. Він вийняв із свого рюкзаку збірник проповідей та прочитав молитву, після якої йому стало легше й він відчув довгожданий спокій. Його накрила хвиля спогадів. Він згадав, як перший раз в своєму житті спробував воду. - "Точно! Вода!" - зрозумів, чого хоче Іван-о-Будда й за звичкою наказав комусь принести йому ним бажане. Але ніхто не відповів й озирнувшись, великий проповідник зрозумів, що він знаходиться в коридорі сам.

- "І де цього Жорстокого Діму носить?!" - розлютився Іван й від злості підковзнувся на роликах та впав на підлогу.

Дарина йшла по коридорам школи й учні, які перед нею вибігали зі своїх класів одразу пережарювалися та страждали від опіків та довго стогнали від болю.

- "Які ви огидні! Хотіла подумати про наступні смаки чаю, які приймала би на вечерю, а своїми стонами ви весь апетит псуєте!"- казала Дарина, але насправді дуже тішилася цією дискотекою. Вона підійшла до одного хлопчика п'ятикласника, поки той ще не згорів й запитала: - "Де ця прошмандовка?! Відповідай!" - жорстоко мовила Дарина, але почувши тільки стони від хлопчика, відірвала йому язик та кинула обжарене тіло в стіну. Далі подивившись в сторону драбин, дівчина з пекла побачила невисокого чоловіка в трусиках та окулярах.

- "Ти дуже розумний, що роздягнувся, але дуже дурний, що з'явився так пізно. Сподіваюся, ти ж володієш якимось цікавим духом?" - вже не терпілося побитися з кимось сильним дівчині.

- "Ти, нахалка! Твій вогонь спалив мій одяг і тільки мої термо-трусики залишилися на моєму гарному тілі." - промовив вчитель сорока років й встав у позицію Джекічана. Дарина на секунду навіть злякалася, але до неї дійшло, що цей товстий та непристойний ліліпут погрожує простим стилем бою самому професіоналу з усіх типів боротьби, навіть тих, яких не існує, або вона сама їх вигадала.

- "Ти провалився в своїх дурних рішенях! Тобі не допоможуть твої трусики та жалюгідна боротьба коротенькими ніжками." - сказала Дарина та запаливши в однієї із своїх рук вогняну сферу, побігла в сторону вчителя, але насправді, це був вчитель фізики, який знався своїм володінням гравітації. Дарина почула тяжіння по всьому тілу, й вона полетіла назад й вилетіла через панорамне вікно на подвір'я. Але врізавшись в напівпрозорий бар'єр, її раптом потянуло вниз і вона влетіла в землю, як комета, зробивши доволі великий кратер.

- "Дар'~ино!" - на французькому прокартавила Анічка Артилерія озиваючись до ненависниці картоплі.

- "Мені зараз не до розмов!" - жорстоко відмовила Дарина і як на реакторах полетіла на своєму вогні назад на третій поверх, де з того вікна на неї дивився зухвалий голий дядько. Але не долетівши, Дарина знову влетіла в той кратер. Дівчина не здавалась й полетіла ще раз, але знову не долетіла й вже лежала в глибочезному кратері, який виглядав як пів-коло із-за бар'єру, так як ударна сила не діяла за ним.

- "Чорт тебе побирай!" - закричала Дарина, а Анічка не гаючи ні секунди вже націлилася на фізика й вистрелила в нього з гармати танку.

- "На мене ваші пульки не подіють!" - сміявся той, держачи в випрямленій руці кулю.

- {Була б тут Катерина, вона б його вирубила!} - Дарина не витримала його наглості й іншого виходу не було, крім...

- "Артилерія!" - відгукнулася Джо-Дарина до своєї подруги паралельно гніваючись на ситуацію.

- "Вхат?" - не знала, як правильно відмовити тій воєнна дівчинка.

- "Дай мені свій збірник з проповідями!" - сказала Дарина й через секунду та книга вже летіла в руки дівчини. Вона розгорнула її й почала зачитувати першу проповідь, яка їй більше всього сподобалася.

- "Що ти робиш?" - кричав до Дарини фізик з третього поверху. - "Ти відьма якась, чи що? На мене темні чари не діють!" - почав огидно сміятися ліліпут, але схопившись за горло, той мов намагався вдихнути повітря й незабаром упав з краю розбитого панорамного вікна на землю. Дарина підбігла до негідника й почала мучати вогнем, але так, щоб у того була ще можливість говорити.

- "Відповідай, де знаходиться Делітра?!" - гнівалася Дарина, але той не мав ніякої здогадки, про кого вона каже. Дарина відірвала тому голову й викинула її в смітний контейнер, який був неподалеку.

- "Ти є така жорстокий!" - прославляла та хвалила Дарину її чеська подруга.

- "Я знаю." - посміхнулася Дарина, але потім її посмішка зникла й вона згадала про дівчину з психушки.

- "Що тебе так турбувати?" - поцікавилася Артилерія.

- "Я хочу, щоб ти мені в деякій справі допомогла." - промовила Дарина й підійшла до танку. Дівчина, стоячи вже біля проходу всередину машини, обернулася до Анічки й запитала: - "Доречі. Як ти тут ще не згоріла?"

Анічка розстібнула свій желет, під яким був товстий термо-одяг й показала його Дарині. - "А на рахунок обличчя не хвилюйся, я вже давно хотіла позагорати." - сказала Анічка.

- "Я за це не хвилююсь. Мене цікавить тепер інше... Чи живі інші та Іван? Може якщо він відкинув ніжки, то мені пора замислитись над посадою головного проповідника?" - серйозно та вголос роздумувала Дарина Буддізм.

- "Тоді я бути голова комітет нашіонал ради." - вже мріяла Анічка Артилерія.