Розділ 25: "Користувач часу"

Розділ 25: "Користувач часу"

- {Почекайте...} - подумала Катерина все ще поїдаючи своє морозиво. - {Мені здається, що я вже чула це десь.}

Катерина Велика побачила своє морозиво, яке їла годину тому, після того, як вона з Дариною повернулися з центру міста до дому Івана. Дівчина не привертаючи уваги відвела погляд з Дарини на Грішника, який мов нічого не бувало стояв серед усіх "ще досі живих" її друзів з банди. Катерина знову стримуючи свою спокійність й оцінюючи обстановку обернулася на Дарину, яка вже була в одязі, хоч нещодавно бачила, як ненависниця картоплі спалила своїм переродженням її в бою.

- {Сумнівів немає! Це так би мовити чергова пастка для нашої банди. Чим популярнішими стаємо, тим більше ворогів} - Катерина Велика зрозуміла, що це можлива пастка часу. - {Поки-що користувач сили часу продемонстрував тільки повернення часу назад. На мене це майже не подіяло, тому-що моя основна сила полягає в тому, що все моє тіло находиться в прозорій та нематеріальній оболонці, яка послаблює будь-що, будь то людина чи сила, й ефект затуманення моїх спогадів після перенесення назад в часі не спрацював.} - спокійно роздумувала Катерина роблячи вигляд, мов вона тільки вийшла з будинку Івана й їла морозиво, хоч її стан давав їй знати, що вона вже сита. Знову подивившись на Івана, слабака, який нічого не зможе зробити без неї й вона тільки існує, точніше почала своє нове існування тільки для того, щоб не допустити неочікуваної смерті великого проповідника, якої так хочуть релігійні люди, які весь час плутають його закони з новою та жалюгідною релігією...

- {Бісить вже. Постійно потрібно розбиратися з його ворогами, а він навіть не помітить моїх трудів... Ну тепер тільки із-за сили противника звісно.} - подумки прохрустіла своїми пальцями обома руками над головою, щоб противник не помітив її намірів.

- {І так. По сюжету зараз Дарина повинна накричати на Данилка за його образливі слова.}

Далі Катерина спостерігає за їх суперечкою. - {Потім, мабуть приєднується Айван...} - подумала Катерина, але суперечка Джо-Дарини й Грішника не на жарт розростається. Катерина подивилась на Івана, який стояв й дивився за ними, підперши рукою своє підборіддя.

- {А він чого думає? Добре, я спробую його підштовхнути до перших слів.} - вигадала Катерина подальші свої дії.

- "Так яку гру ти нам пропонуєш зіграти?" - запитала його Катерина, мов нічого не знаючи про правду чи дію.

Іван не повертаючи голови відповів: - "Та я ось про кол задумався, непоганий варіант й ефективний..."

- {Це ж що я не так сказала... Він же повинен був сказати про гру!} - подумки сердилася на Іван-о-Будду за його непродумані слова, яких й не повинно було бути.

- "... А ти звідки знаєш про гру?" - запитав Іван у Катерини повернувши на неї погляд. Данилко вже бігав по двору від палаючої Дарини, а Кирила й Анічки по сюжету ще не повинно було бути. Всіх їх можливо ніхто не чув, якщо не враховувати бешкетника, який затіяв цю гру з часом.

- "А хіба ти ще не сказав про гру?" - краще Катерина нічого не змогла видумати, щоб сказати. - "Почекай, а це випадково не ти використовуєш свою силу щоб перевірити нас, чи щось своє?!" - почала наїжджати на великого проповідника Катерина Велика.

- "Ти що? Я не такий дурний і вона в мене взагалі не така..." - відповів Іван а потім дістав із свого рюкзаку товстий збірник законів Іван-о-Буддізму. Він розгорнув другу сторінку й показав Катерині.

- "І що?"

- "А ні що... Ти не маєш знати про мої надздібності... Й навіть говорити про них." - сердився Іван.

- "А тебе не бентежить, що якийсь мисливець на маленьких хлопчиків-революцеонерів зараз спостерігає за нами і в будь-який момент може відмотати час назад?" - запитала його Катерина, після чого Іван мов більше зрозумів, що коїться.

- "Ти мала на увазі про маніпуляції з часом, ти також помітила це?" - перепитав її зацікавленно Іван-о-Будда

- "Так" - відповіла Катерина й вони продовжили стояти на місці думаючи, що робити далі, поки між ними пробігав Данилко а за ним літала на своєму вогні Дарина.

- "Урааа! Ми ж зможемо багато чого зробити за допомогою цього." - зрадів Іван-о-Будда.

- "Мені здається, що я щось не розумію..."

- "Чого тут не зрозумілого? Якщо ми получимо силу повернення часу назад, то ми можемо руйнувати міста й країни, насолоджуватися цим, а потім повертати все назад. І в завоюванні світу нам це дуже допоможе." - розповідав їй в передчутті насолоди Іван-о-Будда.

- "Точно! Чому ти одразу не сказав?!" - на обличчі Катерини з'явилася посмішка й очі Великої засіяли...

- "Але якщо в цього бешкетника така сила, то як ми його піймаємо?" - зацікавилася Катерина а посмішка спала з її цілеспрямованого обличчя.

- "Звісно не легко, але в нас є сила хранителя!" - спеціально вголос промовив Іван і тут з'явився він. Мов весь цей час стояв за їхніми спинами високий краш с голим торсом й 12-ти кубічним пресом замість живота й 4-ох кубічним пресом замість щок. Коротке, але дике волосся заінтригувало Джо-Дарину, що і врятувало Данилка. Дарина ніяк не могла ним не напишатись.

- "Хто сказав Хранитель, мої солоденькі дітки?" - промовив своїм грубим, але гарним голосом цей 30-ти річний чоловік.

- "Еее! З дітьми взагалі-то моя фішка!" - розлютився на незнайомця Іван.

- "Хм..." - нассіхнувся над 14-ти річним Іваном чоловік. - "В такий вік дітей вже маєш?" - почав сміятися над ним без зупинки цей дивний чоловік.

- "Не смійся, а то мало не покажеться. Діти не в сімейному значенні. Мої діти всі, хто наслідує волю Іван-о-Буддізму!" - суперечив з двух-поверховою людиною Іван.

- "Десь я чув про цю релігію. Я раніше ніколи не цікавився, тому-що вважав це якимось безглуздям. Але перед її зникненням, я можу поцікавитися її правилами, а то потім я від неї сліду вже ніде не знайду ні в якому куточку світу." - продовжив насміхатися над великим проповідником.