Розділ 24: "Чай чи гроші"

Розділ 24: "Чай чи гроші"

- "15:35 - початок битви. Можете схрестити свої мечі, чи що у вас там, не знаю." - сказав Іван.

- "Ну, тоді тут нічого не поробиш... НАПАДАЙ!" - закричала Джо-Дарина Анічці. Дарина запалала вогнем і вся земля за мить вигоріла в радіусі п'яти метрів. Всі відійшли подалі, щоб не попасти в зону знищення всього живого.

- {А чому ми взагалі граємо в цю гру?} - подумала Катерина Велика спостерігаючи за публічною стратою Анічки. - {Навіть чомусь не хочеться відмовитись... Може тому-що мені подобається спостерігати за їхніми стражданнями? В цій грі напевно багато хто буде вигадувати таких неможливих дій, чи запитань, що всі можуть посваритися й таким чином банда може розпастися. Що ж задумав Іван-о-Будда?...}

Катерина подивилася на Івана, який чомусь дивився на початок бою з абсолютною спокійністю. Кирило дивився в свій телефон. Данилко заліз на дерево й перевернувся тим самим застрягши на вітці. Дарина взагалі готова вбити подругу, щоб не програти, хоча погукала її, щоб бути разом в команді... - {Що я взагалі тут роблю?} - здивувавшись, неочікувано подумала Катерина.

- "Чекай! Ми програємо, якщо я не виграть!" - закричала їй Анічка Артилерія, щоб та почула, тому-що було дуже шумно із-за потужного вогню.

- "Яка різниця?! Ми все одно нічого не получимо за це. Так що бийся на смерть зі мною!" - сказала з великим азартом Дарина.

- "Я як раз забув сказати. В знак винагороди за виграш, команда переможців виграє по 10 тисяч крон, а так як Дарина дофіга яка багата, (через що я беру в неї гроші, щоб заплатити переможцю) вона получить спеціальний приз: комплект чаю від мене - найкращий чай в світі, який Дарина не може дозволити собі навіть своїм багатством." - сказав Іван намагаючись підбадьорити Анічку й змусити сумніватися Джо-Дарину. Ненависниця картоплі зупинила свою палаючу руку перед нанесенням удару по Анічці після слів Івана. Вона мов зупинилася у часі й думала, що робити далі.

- {Прийдеться або програти, й так у нас буде більше шансів виграти той самий комплект чаю, або виграти цей бій та бути ближче до програшу всієї гри, що буде значити, що я не зможу заполучити чай. Ну ти і гівнюк, Іване, але поважаю. Тому-що ти мій єдиний суперник по заварюванню чаю.} - сумніваючись думала Джо-Дарина.

- "Опа-Опа! Моя пупсик!" - сміючись промовила Анічка слідом достаючи кулемет в пів свого зросту із своєї кишені. - "Ґейм овер, Дарина! Я ніяк не можу відмовитися від 10-ти тисяч готівкою. Мені як раз потрібно було поповнити свою колекцію бомбардувальником."

- {Мені цікаво, звідки вона буде його купляти за десять тисяч?} - подумав Грішник висючи верх ногами на дереві.

Тепер дуло великого кулемету сіяло перед головою Дарини, яка все ще не рухаючись стояла, вкриваючись згораючим потом. З великою швидкістю та відлетіла на своєму вогні в бік й Анічка Артилерія почала обстріл по всій території, по якій встигла пробігти Дарина. Анічка безглуздо сміялася жадаючи першої крові свого ворогу. Джо-Дарина спробувала атакувати Анічку з повітря й підскочила вверх і з силою вогню прискорила себе, щоб полетіти вниз в дівчинку Артилерію так, щоб та не встигла обстріляти Дарину.

- "Шат даун, пупсик!" - Анічка навіть не дивлячись вгору просто поставила кулемет на землю повернувши його дуло прямо на летючу Дарину. Гаряча дівчина навіть не встигла зреагувати, як сотні куль пронизали її тіло наскрізь й від Дарини майже живого сліду не зосталося. Навкруги Анічки розсипався вогонь, а та просто повісила лямку від своєї зброї на плече.

- "Вибачати, Дарино, але твої принципи ніщо з нашими виграш." - промовила Анічка підходячи до всіх інших.

- {Вона справді з самого початку була готова вбити Дарину?!} - Катерина шокувалася від такої тупості й жажди грошей. Вона подивилася на Івана, який разом з усіма плескав у долоні.

- "А в тебе добра реакція." - похвалив Анічку Іван-о-Будда. Катерина ще б трохи не втратила свідомість від такого божевілля.

- "Але ти недооцінюєш її..." - почулося далі від Івана й Анічка крикнула від страху, як з попелу швидко сформувалася рука Джо-Дарини, яка вже у всю силу тримала її ногу.

- "Допоможіть!" - закричала в сльозах Анічка Артилерія, поки Даринена рука тащила назад її до поля битви. Дарина майже перестала формувати своє тіло з попелу, а замість одягу вона одягнула непрозорий покров з вогню.

- "Ти вже друга, хто зміг довести мене до такого стану. Зазвичай я таких стираю з лиця землі, але перша, хто зробив це, просто втекла від страху поки я перероджувалася." - казала диявольським голосом Джо-Дарина Буддізм, дивлячись в низ на жалюгідну Анічку своїми палаючими, шаленими (🤩) очима. - "Твої останні слова!" - прогреміло з уст Дарини, але Анічка вже була без свідомості й майже без пульсу.

- "Всьо! Ти виграла! Відпусти її." - прокричав Грішник.

Дарина швидко обернулася до Данилка й шмалянула в нього згустком вогню й той ледве встиг зістрибнути з дерева.

- "Дівчата! Давайте бути дружніми, а то я вас покараю!" - сказав голосно Іван.

- "І як саме? Своєю силою скористаєшся? Не сміши мене!" - промовляла все-ж тим диявольським голосом Джо-Дарина.

- "В якому сенсі? Ти маєш на увазі мої здібності, чи просто принижуєш мене?😰" - здивовано, мов сам собі промовив Іван. Катерина майже нічого не розуміла. Було таке почуття, що вона попала в довгий та реалістичний сон й кайфувала, але почуття наводило якесь помутніння в розумі.

Несподівано з Дарини потихеньку щез вогонь й вона звідкись дістала розкладний столик й фарфоровий чайник з чашечками.

- "Три години після пів дня. Час пити чай!" - ангельским голосом промовила Дарина.

- "Як вона це робить?" - запитав у всієї групи Грішник, тим самим розлютивши Дарину.