Розділ 22: "Правда чи дія (частина 1)"

Розділ 22: "Правда чи дія (частина 1)"

- "І так..." - промовив Іван виходячи зі своєю групою на подвір'я. - "Я вам поясню правила, щоб хтось навмисно не розпочав геноцид під час гри." - подивився з під лобу на Джо-Дарину Іван.

- "Чого одразу на мене всі дивитеся? Ну в минулий раз я не навмисно зробила це... Ну буває, що поробиш..." - оправдовувалася Дарина вже сидячи за столиком, який взявся нізвідки й пила чай.

- "Як вона це робить?" - дивується Данилко Грішник, але своїм запитанням він сам того не знаючи образив Дарину Буддізм.

- "А ти не помітив? Ти настільки сліпий, як і тві..." - знову перебили Дарину.

- "Дівчата, не сперечайтеся. Це ж Дарина, вона так завжди робить, а ви навіть не помічаєте, що на кожен момент Дарина дуже чітко й добре підбирає смак чаю." - промовив Іван.

- "Ну хоч Іван помітив, за це я його поважаю. Такі люди як Іван і Катерина повинні залишитися зі мною в групі, після того, як я стану головним проповідником."

Катерина просто мовчки спостерігала й чекала початку гри.

- "Яке діло до цього чаю?! Хіба тобі все одно, звідки вона бере столики? А якщо хтось в якомусь кафе зостався без..." - призупинився Данилко побачивши злих Івана та Дарину.

- "Що ти сказав про чай?" - запитав смертоносним голосом Іван.

- "Тобі не жити!" - промовила тихо Дарина й почала діставати з кишені пилу-струну.

- "Все, все, я мовчу! Змилуйтеся!!!😰" - скиглив Грішник від чого Дарина відчула захват.

- "Так! Скавчи від страху!" - сміялася Дарина. Іван теж трішки заспокоївся і згадавши за чим вони вийшли, промовив: - "Тихіше, діти Іван-о-Буддізму, мої діти. Ми дуже мало комунікуємо в нашій групі..."

- "Хто-б казав..." - вставив свої 49 копійок в промову Івана, на що ніхто не звернув уваги.

- "Тому в знак покарання Данилку ми всі разом пограємо в правду чи дію."

- "Я не зрозуміла, а чому це ми повинні пахати за провину Данилка всі разом? Він в нас що, ВІП якийсь? (Хоча всі ВІПи зараз мені взуття чистять, милуються так би мовити.)" - заперечила Джо-Дарина.

- "Так як я і сказав, ми повинні бути більш комунікативними й стати дружною командою." - відповів Іван-о-Будда. - {Я його підставив, тому і роблю хоч щось, щоб в нього зосталася віра в життя.}

- "Ще я хочу вам сказати, що нас доволі мало для гри, тому я запросив ще одну людину."

- "Це яку саме?" - поцікавилась Дарина у великого проповідника. Іван подивився на свій наручний годинник і сказав: - "Через дві хвилини мусить вже бути тут."

- "О Господи, коли ми вже почнемо?..." - вже не терпілося Катерині рознести всю цю жалку компашку й виграти.

Через дві хвилини група мовчки стояла посеред двору.

- "Коли цей наш новий учасник прийде?" - запитала Дарина.

Іван-о-Будда знову подивився на годинник. Потім він дістав з кишені телефон й підніс її до вуха: - "Алло, ти де?" - промовив в трубку Іван. - "Як це, де ти повинен бути?... Я ж тобі казав, що в нас зустріч в моєму дворі! Вставай швидко зі свого комп'ютеру, залишай свою доту на паузі й тащи своє тіло сюди!"

Після цього Іван відключився від розмови й поклав телефон назад до кишені. Він був злим й майже стримував себе.

- "Ти знову позвав цього дотера?" - неввічливо запитав Іван-о-Будду Данилко Грішник.

- "Тобі яка різниця. Це твоє покарання й ти повинен мені сказати дякую, що ми тебе не засудили бути посадженим на кол."

- "Яка різниця? Це ти мене під..."

- "Мовчати! Грішникам слово не давали!" - Іван через силу показував себе злим, щоб Дарина його не підозрювала. В мить через забор двору Івана влетів величезний мопед, на якому сиділа Анічка в шоломі.

- "Ахой, мої друзі." - запалюючи як на вечірці заревіла вона.

- "А хто цю бешену позвав?" - Данилкові просто було вже нічого сказати.

- "Не бешену, а Анічку Артилерію... Я погукала." - тішилася собою Дарина Буддізм.

Іван трішки не розумів, що сталося, але трохи змінивши правила, все знову стало на свої місця. - "Добре. Тоді нас буде шестеро."

Через хвилину прийшов Кирило Дотер й Іван нарешті почав розповідати правила.

- "Правила дуже прості й ви їх з легкістю зрозумієте... крім Данилка. Тому..."

- "Ось він! Це він в мене будинок викрав!!! Покарайте його!😣😭" - майже плачучи кричав всім Данилко Грішник вказуючи на Кирила Дотера.

З сусіднього дому почулося відчинення вікна на другому поверсі й звідти показалася жінка: - "Ви задовбали кричати! Йдіть звідси, поки я на вас тротилом не почала кидатись!"

Група притихла й тільки Дарина встала зі свого столика й зловісно повернулася до тієї жінки.

- "Почекай, вона не розуміє чого каже. Через місяць буде вже тобі вклонятись." - взявшись за плече Дарини, заспокоював її Іван-о-Будда. Дарина відвернулася, склала свій столик й засунула його собі в кишеню.

- "Добре, мої друзі, точніше діти. Нам необхідно зараз перейти в інше місце й ми почнемо гру." - голосно промовив Іван, після чого йому з другого поверху прилетів стільчик в голову.

За 10 хвилин компанія була посеред поляни на краю Лятасишля.

- "Правила.... Ми всі ділимося на групи по двоє й перше запитання розігрується на камінь, ножиці, папір. Той, хто запитує, обирає жертву й питає його - правда чи дія? Жертва обирає, чим намучається, й вже напарник того, хто запитував задає йому дію, чи запитання. Якщо жертва виконує завдання, чи відповідає на запитання вірно, то команда жертви грає в камінь, ножиці, папір, й той хто виграє з них, обирає ціль, запитує його - правда чи дія й його напарник задає питання чи дію. Й так далі. Програють ті команди, які сумарно не виконали три завдання, чи не відповіли вірно на запитання. Відповіді на запитання перевіряються детектором брехні. Граємо по всій території ВОПІБ-ПЛ. Використовувати свої здібності можете один на одному в своїй команді." - пояснював Іван.

- "Хм. Добре. Тоді я обираю Анічку Артилерію." - промовила Дарина Буддізм на що Анічка підняла за здоров'я Дарини пляшку з пивом вгору й заревіла: - "Ви всі програете, пупсики!"