Розділ 19: "Викрадення Іван-о-Будди"

Розділ 19: "Викрадення Іван-о-Будди"

На ранок неділі Джо-Дарина довго думала й вагалася над тим, що вона накоїла.

- {Викупила в уряді свого друга... Звісно тимчасово, але як потім буде ставитися до мене Іван? Можливо він підкупить якусь там мафію, щоб вони зі мною розібралися. Я дуже погана піддана... Не бути мені Дариною Буддізм, а ім'я Джо-Дарини й далі продовжить звучати в екстрених новинах... Але мені потрібно держати суворість й контроль. Щоб нікуди не ділась ця сіра криииса під ім'ям Іван-о-Будда. Все-ж нічого не вийде, якщо він знайде причини, щоб відмовитись, а саме суворість й трішки жорстокості змутять його розум.}

Все думаючи, Дарина поставила чашку чаю на столик й продовжила дивитися в бінокль. Вже три години пройшло, як Данилко не повертався до себе до дому. Дарина вже почала турбуватися: - "Сподіваюсь, він в потрібних руках... У кілерів-живодерів."

Дарина відклала свої спостереження за Данилком й вирішила щось купити Іван-о-Будді поїсти, бо забула, що йому тепер ніяк в магазин піти.

Вона спустилася до себе в гараж й вирішила проїхатися на новому Ренж Ровері. Всівшись в автівку, Джо-Дарина включила 15-ту передачу й їдучи по тротуару вирішила скоротити маршрут через парк.

В цей час Данилко спав не очікуючи на смертельний візит. Об'ївшись всим, що було у Івана, він спав на його улюбленому ліжку, як недобитий. Але він одразу ж схаменувся, почувши фонк, який завжди слухала Джо-Дарина Буддізм їдучи до Івана в гості. Він не знав що робити. Його пульс підвищився й Данилко  швидко заховався в шафу, але було вже пізно що небудь приховувати. Залізши в невеличкий гардероб, із-за одягу Данилко побачив руку, яка повзла по його тілу все вище й вище до його шиї. Данилко Грішник не стримався й заверещав від страху, що аж втратив свідомість.

- "Це лиш квіточки. А все найцікавіше буде потім, коли Івана зпіймаю. А поки цей аксесуар я тобі залишаю, який я спеціально вдосконалювала, щоб ти його не викрав у Івана, але ти видався проворнішим." - розмовляла Джо-Дарина з тілом Грішника, натякаючи на браслет.

Не втрачаючи ні жодної секунди, Дарина знову сіла в свою автівку й вже розігнавшись до швидкості 340 кілометрів за годину, вона подивилася в телефон й побачила мітку на електронній мапі.

- "Ось де він!" - промовила сама до себе Дарина. - "Не дарма я йому в ночі впровадила 118 чипів по всьому тілу. Нікуди він від мене не дінеться!"

З цими словами Джо-Дарина включила 34-ту передачу, яку вона тільки-но створила й доїхала до міста знаходження мітки. Це був заброшений завод.

- {Був би розуму цих власників цієї забігаловки, підписали б зі мною контракт і не було б цієї розрухи.} - подумала Дарина, йдучи до входу. Ввійшовши, вона побачила один коридор, який вів прямо й по бокам були різні двері. Всі були зачинені, але Дарина не вибивала їх, тому-що знала, що Іван не гідний таких кімнат для релаксу.

- {Невже Івана потягнуло на такі дивні й неприбрані місця?} - думала з огидою Джо-Дарина Буддізм продовжуючи йти до самого серця заброшки. Врешті-решт вона зупинилася перед дверима в кінці коридору й подивившись знову в телефон переконалася, що Іван-о-Будда знаходився прямо за ними. Відбивши двері, Дарина й оком не встигла поворухнути, як все приміщення зірвалось, а дівчину відкинуло назад в коридор.

- "Невже він й справді образився на мене й вирішив найняти кілерів?" - сказала Дарина лежачи на спині посеред коридору. - "Моє терпіння згасло."

Дарина Буддізм огорнулася вогнем, що її тіло не стало видно через всю гущу полум'я. З моментальною швидкістю, вона відскочила в повітря й далеко над землею почала розглядати вид, щоб знайти негідника Івана.

- {Таких фокусів я від тебе не очікувала} - сердилася Джо-Дарина.

Побачивши підозрілий, чорний фургон, Дарина була повністю впевнена, що Іван знаходився в ньому. Для цього було потрібна лиш секунда й вже падаючи, вона знала, куди потрібно приземлятися. Прискорюючи себе вогнем, Дарина влетіла в автівку пробивши їй дах, схопила Івана й швидко вистрибнула разом з ним з фургону через задні двері. Дарина зупинила своє горіння й зняла з уст Івана ізоленту.
- "Як ти мене знайшла?" - запитав Іван не турбуючись про фургон й про те, що тільки-що сталося. Джо-Дарина мовчала й грізно дивилася хлопцю в очі.

- "Але все одно дя..." - хотів вимовити Іван, але Джо-Дарина зробила йому круговий удар ногою по голові й Іван відлетів в стіну дома навпроти.

- "Будеш знати, як дівчат вітати вибухівкою." - сердито промовила Дарина.