Розділ 10: "Дівчина Данилки Грішника"
Тим часом, як говорилося раніше, Данилко сперечався з Іван-о-Буддою.
— "Ну віддай мені його!" - закричав Іван Данилкові.
— "Не віддам! Це корм для моєї нової дівчини." - відповів Данилко.
— "Тобі шкода віддати одну порцію мівіни для свого наставника?! Я зараз проповідь зачитаю!" - продовжував кричати Іван-о-Будда.
— "Ти ж знаєш, що вона на мене не діє... Тим паче, ти не мій наставник. Я не знаю, як тобі вдалося проповідувати саму тиранку, але зі мною це не прокатить."
Висунувши з карману одну річ, Іван-о-Будда показав її Данилкові: -"А так ти віддаси свою мівіну?😏"
Данилко подивився на невеличкий прозорий пакетик в руці Івана, яку він приховував біля кишені своєї кофти.
- "Де ти його взяв?!" - запищав Данилко, мов він шукав цю річ все своє життя. - "Дай прикурнуть!"
- "Тихо! Тільки за однією умовою... Я і так ледве його знайшов на самих вершинах Альпіських гір." - шепотом промовив Іван-о-Будда, приховуючи заповітну річ Данилка назад в кишеню.
- "Що у вас там відбувається, хлопчики?" - галасом запитала Дарина, сидячи з Аньою на дивані та підсьорбуючи шампусік.
- "Напевно знову про свою комп'ютерні ігри розмовляють. Не зважай уваги." - промовила до своєї нової подруги сестра Грішника.
- "Краще не кричи, а то взагалі ніяка моя умова тобі не допоможе дістати цей ваш "елексир молодості", який ти так бажаєш." - з деякою огидою промовив великий проповідник.
- "Добре, добре! Так що тобі потрібно? Кажи вже!" - не міг дочекатися хлопець, як буде тримати пакетик з таємною речовиною у своїх руках.
- "Ну слухай..." - продовжив шепотом Іван.
— "Ну, а я про що тобі кажу? Розмовляють про якусь тараканщину!" - продовжувала Аня. Тим часом, Кирило Дотер вже добивав третю каністру пива.
— "Та я вже зрозуміла! Які вони в нас дурні." - промовила Дарина. - "Доречі. Що ти можеш чарувати?" - запитала вона у Дарини. - "Чула, Іван набирає тільки людей зі здібностями."
— "Та нічого особистого. Найчастіше використовую свою здібність для того, щоб помити голову. Щоб не перенавантажуватись, не доставати шампуньку і не намилювати голову, я просто палаю, поки не перетворюся на попел. Це така прикольна здібність, якщо подивитися з цього ракурсу, тому-що з попелу я знову вмить виростаю, а голова моя чиста, як ніколи. Дуже корисна річ!" - розповідала Дарина Буддізм своїй новій подрузі, паралельно допиваючи бакал шампанського.
— "А скільки разів ти вже так.. перетворювалася? І чи твоя зовнішність не змінюється після цього?" - з заздрістю та деякою зацікавленістю запитала Аня.
— "Знаєш.. Я не рахувала." - задумливо відмовила дівчина.
- "Але моя здібність універсальна. Іноді я використовую її, щоб врятуватися від бандитів. Адже якщо дівчина за себе не постоїть, то наврядчи хтось за неї заступиться. Чи не так, Іване!?" - обурено промовила Дарина, згадавши про нещодавній випадок із прихованою.
— "До речі, одного разу, коли вона так "рятувалась", то спалила мій будинок.", - сказав Іван-о-Будда Ані, гладячи дівчину Данилка.
— "Ти не казав, що твоя дівчина хомячок." - промовив він Данилкові, оглядаючи його крихітку. - "До речі, це не вона, а він"
В той час Данилко, закинувши свою голову назад та не чуючи більше нікого, крім голосів у своїй голові, потрохи закидувався білим порошком з того самого пакетику. Після першої дози, Грішник поперхнувся й почав відкашлюватися.
- "Фу! Та це ж манка!" - заверещав хлопець.
...
Через п'ять хвилин прийшли вже до Данилка Грішника його справжні друзі, не такі як Дарина та Іван. Справжні друзі його п'ють та курять, займаються криптою і діляться сигаретами, якщо у Данилка свої закінчаться, а Іван з Дариною на його думку були недоторкані з цими речами. Тільки в цьому випадку Грішник вважав їх святими.
Доречі, найважливішими гостями цього вечора були Руслан - святий отець та Ніка Дед-інсайд. Але не проста була ця Ніка. В її очах було багато ненависті. Вона буквально ненавиділа всіх, за те що вони дивилися на неї не так, як треба було. Навіть капюшон, натягнутий задом на перед не скривав цього жорстокого почуття, яке Дарині здавалося притаманним для будь-якої дівчини в присутності хлопців.