Розділ 5: Збір "під-вершини" Іван-о-Буддізму.

Розділ 5: Збір "під-вершини" Іван-о-Буддізму.
    Джо-Дарина приймала душ, а після пішла читати книжку. Раптово вона почула чийсь шепіт: "Що читаєш?". Незважаючи на невідомість співрозмовника Джо-Дарина відповіла на запитання: "Сутінки, як завжди. А хто тут?", — Миттєво запитала Джо-Дарина невідомого. В кімнаті відключилося світло, а сама сутність невідомої людини перемістилась в кімнату.                            —Ти проповідувала 30 людей, як домовлялись? - поцікавилась сутність.                                           Дарина включила світло та зняла капюшон з невідомого.
—  Від кого ти ховаєшся?
—Я вже не можу виходити на вулицю з відкритим лицем. Я лише хотів, щоб Данилко з тією дівчиною потоваришували, й можливо у висновку Данилко б порозумнішав. А вона тепер стежить за мною. Мабуть, вона вже хоче мене вбити за їхнє знайомство.
 —Добре. Давай до справи. Що ти хотів?
 —Мені потрібно зібрати групу з трьох людей, як мінімум, щоб ритуал спрацював - відповів Іван-о-Будда.
 —Що ти вже надумав робити?
 —Вже скоро я втілю свій план в реальність! - мрійливо казав Іван-о-Будда.
 —Тобто нам потрібно провести якийсь ритуал задля благополучності твого плану? - уточнила  Джо-Дарина.
 —Так. Три людини на один ритуал, не враховуючи тебе й мене звісно. Цей ритуал являється типу бар'єром. Я розписував слова цього ритуалу цілий вечір й мені не дає спокою те, що для того, щоб його встановити, мені знадобиться аж три людини. Нажаль, Катерина не хоче зачитувати ні жодну із проповідей. Сказала, що там якась чепуха написана. Думаю, Кіріла зможу підключити, якщо зможу відволікти його від комп'ютера. Потрібно ретельно підготуватися до нашої місії.
 —Стоп! Яка ще місія? 
 —Ми її розробляли цілий місяць. Ти що, справді забула? - Іван-о-Будда навіть трішки розгнівався.
 —Я думала ще рік до неї... - оправдовувалася Джо-Дарина.
 —Не гріши в мене тут. Завтра біля АТБ в 16.00 з двома кандидатами.
 — Ми зараз в Чехії.
 — Тоді біля Біли. Буду чекати.
На наступний день, Іван-о-Будда  підійшов на заплановане місце для розплановування подальших дій. Вже виходивши із-за кутка великої будівлі (це була Біла), Іван побачив танк з направленим дулом прямо на нього. Він не встиг усвідомити ситуацію, як танк вистрелив та на превеликий жаль, не влучив до цілі. Потім з кабіни показується голова Дарини Буддізм.
 —Ой, пробач. Це в мене від нервів. Я не встигла допити чай із-за твоїх планів. - Джо-Дарина дуже гнівалася.
 —Могла б сказати, що в тебе не виходить на цю годину. Ти мене ще б трохи й вбила. - Іван ще не відійшов від шоку.
 —Звідкіля я могла пам'ятати, що п'ю чай в цей час. Добре, давай до справи. Ти казав що потрібно трьох людей для якогось там плану...
 — В тебе є хтось в претенденти? — запитав Іван, підійшовши ближче до машини смерті.
Дарина закричала в кабіну: "Виходь!"
З кабіни вилізла Анічка з вже пустою пляшкою в руках.
 —Ось. Її звати Анічка. Знайомтеся.
 —Я звісно не проти, але вона ж чешка!
 —Слава Україні! - заревіла Анічка.
 —Залишилось знайти ще одного.
 —Я що не вважаюсь за одного з цих проповідників? - запитала Дарина.
 —Ні. Я ж казав, що ми вдвох не рахуємося.
Іван-о-Будда кинув папір з надрукованим текстом Джо-Дарині.
 —Скажи своїй подружці, щоб вивчила цю проповідь за місяць. Якщо загубить - убю! Це дуже дорогий папір, а слова на ньому - безцінні.
Дарина до Анічки: "Тримай!"
 —Обговоримо все в школі. До завтра. А, ще прибери цей танк звідсіля. А то ще люди не про те подумають. - сказав Іван-о-Будда.
 —Добре. Не переживай.
Вже було чутно сирени поліцейських машин, які надвигалися в сторону Біли.
—Через твої показухи, вже хтось поліції зателефонував. Навіщо ти взагалі його привезла? - запитав Іван-о-Будда.
 —Я Анічку просто попросила підвезти. Ось вона і приїхала на своєму трандулєті. - оправдовувалася Дарина. Дівчина зрозуміла, що Іван-о-Будда небезпечний тип. Вона навіть забула про поліцію, яка могла з'явитися кожної секунди. 
— {Треба якомога швидше тікати від цього тирану.} — подумала Дарина.