гл 5-6

Гл5

На світанку, коли природа оживає, скидаючи з себе нічний сон, Горинич ширяв у небі виблискуючи золотими крильми, думаючи про те, що відбувається. Він намагався розібратися, що ж треба сірим у його світі? Начебто він залишив їм Стару Землю - нехай там бешкетують - так ні, лізуть!.. Під крилом дракона промайнула таверна, у горлі Горинича щось хрипіло, та шкрябало зсередини, а на язиці відчувався присмак старих шкарпеток навпіл з котячим туалетом, від недавньої пригоди, і він вирішив зазирнути в таверну, випити чогось. Сказано зроблено. Заклавши крутий віраж, сяйнувши золотою блискіткою на сонці, дракон пішов на посадку

Горинич зайшов у таверну, озирнувся, один куток заріс зеленню, навкруги ще пурхали метелики народжені хворою уявою напівдемона, у залі розливався стійкий аромат алкоголю, який перебивався запахом квітів і дикої магії: «добре позавчора народ погуляв» посміхнувся дракон:

- Два відра вогненебезпечного! - Сказав він бармену, підійшовши до барної стійки і постукавши кігтем по ній. Отримавши бажане, повернувся і пройшов у куточок, де стояв величезний камін, що міг вмістити у собі, навіть не бика, а цілий автобус, і було крісло, створене домовиками, спеціально для нього.

Двері, з гуркотом відчинилися, впустивши Ката, перевертень глипнув в сторону драка  та, злегка нахиливши голову промовив до Ктулху:

– Бармен! Приготуй відразу вогнегасник, бо зелень легко спалахнути може! Привіт, змію! Не будеш мене палити?

Дракон, повернувшись до перевертня, вишкірив усі свої сто двадцять зубів у напівусмішці, напівоскалі, вдавано насупився, та дмухнув у сторону вовкулаки тоненьку цівку вогню:

- Я рідню не палю, буду обережним.

Крізь тріщину в кам'яній плиті пробився зелений паросток всередині якого мерехтливо тік сік землі переливаючись різними кольорами, піднявся метра на півтора й розквіт яскравим бутоном, з якого вийшла мавка.

- Привіт, тату, привіт, Кате, паліть скільки завгодно, ще вирощу, не бійся. Та й кактус теж тут. Кактус пейот росте, - мавка посміхнулася,і з-під її рук заклубочився туман і почали вигулькувати кульки кактусу - спеціально для тебе вирощую, а на рахунок трави, то у мене все завжди найсмачніше. О, а от і метелики, яких бачив наш прозорий! – мавка змахнула декілька метеликів з ліани, що почала оповивати квітку, з якої Ростя вийшла, продовжуючи посміхатися всім присутнім, звернулася до бармена:

- Соку березового тричі зброженого! Поруч річка є, якщо що, то й згасити можна.

Перевертень галантно підсів до мавки, однак, пам'ятаючи минулу невдачу у залицянні, лапи тримав при собі:

– Вай! Який гарний кактус... і для мене..., а троянди виростиш, мої улюблені квіти... - повернувшись до бармена,махнув рукою - ну і мені тоді соку!

Кат сконфужено покрутився на табуреті, потім, наважившись, звернувся до Рості:

- Вип'ємо на бродуршафт?

- У тебе ж Демониця є, сам же сказав! Який такий "бродуршафт"? - Мавка розреготалася, - вже напилася соку зброженого! А, троянди для русалки...

Дракон посміхнувся, трохи при обійняв Ростю та Ката:

- Гаразд, годі перегиркуватися, п'ємо! Бармен! Мавці горілку подвійної перегонки, перевертню, що міцніше, а мені повторити! – навколо Горинича закружляли метелики, що прилетіли на зелень та тепло каміна – киш пернаті! – сказав драк, відмахуючись від метеликів.

Перевертень напустив на себе романтичний вигляд, що, за його зовнішності, було дуже непросто:

- Ну, я перевертень, що любить троянди! Темно-темно-червоного кольору, схожого на кров. Ну так є, - перевертень опустився, - я її люблю. Але це не говорить про те, що я не можу спілкуватися з іншими прекрасними створіннями? - Кат галантно зігнувся. І зворушливо глянув на мавку. Ліричну картину зіпсував кухоль вогненебезпечного пива, мстиво запушений Ктулху, прямо в ніс перевертню. Кат потер місце удару, зі звуком полотна, що розривається:

- О! Дякую брат, - перевертень миролюбно посміхнувся, - міцніше, міцніше, чим міцніше, тим краще.

- Спілкуватися можеш, але не більше.- мавка поблажливо посміхнулася вовкулаці, потім, ніби щось згадавши обернулася до дракона - А метелики не пернаті, у них лусочки дрібні є.

Горинич сьорбнув свого пійла, крекнув та випустив трошки вогню у димар каміну, від чого там загуділо, наче зазвучав якийсь велетенський орган і звернувся до перевертня:

- А де демониця поділася? Наче хотіла прийти. — Горинич перехопив пелюстку квітки, що летіла у бік перевертня, повернувся до мавки:

- То виходить, я з цією дрібнотою рідня?

- Виходить, що так, - відповіла Ростя, та відправила на перевертня цілий паводок паростків, до слова, деякі мали досить таки гострі шпичаки:

- Ближче підсядеш - на пальмі буш сидіти!

Кат насупившись, підвівся і сів в інший кут таверни:

- Ні, на пальмі я не сидітиму, я швидкий, - вовкулака демонстративно загорнувся у свій плащ.

- Може сісти ближче, але не нахабній, а-то твоя дівчина дізнається, і від пальми точно не відкрутишся. - Мавка сипнула на Ката гарний букет дуже голкастих кактусів.