1.8.

Пан Грегер не дуже волів позичати таку величезну суму грошей чужинцям, тим паче з огляду на те, що попередню вони ще не до кінця повернули. Його борода нервово смикалася від кожної згадки про ризик, а короткі пальці ритмічно постукували по важкому дубовому столі, вкритому зеленим сукном. У повітрі пахло чорнилом, старою шкірою й металом замків.

Та коли поручителем виступив такий поважний і розумний чоловік, як Наджи Пустельний, гном нарешті кивнув, погоджуючись на цю авантюру. У глибині душі він усе ж заспокоював себе думкою: якщо чужинці не зможуть вчасно віддати гроші, завжди можна буде вимагати від Наджи вигідну знижку чи послугу, а цей чоловік уже точно не з тих, хто дозволить собі зіпсувати репутацію.

- Одразу я не можу виділити вам таку суму, - нарешті промовив Грегер і суворо зиркнув на Галеона. - Треба її зібрати та погодити з керівництвом. Це може зайняти кілька днів.

- Але в нас не має зайвого часу, - промовив хлопець.

- Розумію. Тому прикладу всі зусилля, щоб пришвидшити вирішення вашого питання.

Галеон погоджуючись кивнув головою і вже починав розмірковувати про грабіж, як його думки перервало питання ще одного гнома, що щойно зайшов до кімнати.

- Але перш ніж ми остаточно закриємо угоду, я маю до пана Галеона Талека одне додаткове питання. Чи вам знайома пані Ятаар Лій-Фо Ольше? - холодним, відчуженим тоном поцікавився гном.

Питання, яке пролунало мов удар молота об ковадло. Галеон насторожився та ледь не підскочив на місці. У грудях стисло так, ніби хтось невидимий схопив його серце залізними кліщами. Кров кинулась у голову, і на мить він навіть забув, як дихати.

- Так, знайома. А що трапилося? - нарешті зібравшись із духом, відповів хлопець, подумки молячись, аби цього разу не почути ще одну неприємну новину. Йому й так уже здавалося, що світ за останні тижні змовився сипати лише проблемами.

- У нас до вас, а також до пані Лавени Сольвейг, є лист, - урочисто промовив гном і витягнув акуратно запечатаний конверт із товстого пергаменту. Червона сургучева печатка виблискувала під світлом канделябра. - Бажаєте його отримати зараз, чи краще дочекатися вашої супутниці?

Галеон відчув, як у горлі пересохло. Лист міг означати що завгодно: розповідь про навчання в школі та життя в місті магів, прохання про допомогу або навіть сповідь перед смертю.

Він несвідомо кинув швидкий погляд на Наджи, наче шукаючи підтримки.

Наджи лише ледь-ледь знизав плечима, мовляв: “Відкривай, чого чекаєш? Від закритого листа толку не буде”.

Кінець цієї історії. Продовження у "Щоденник Ята Ольше. Том ІІ"