1.6.

Алврід… місто, відрізане від світу. Воно не мало жодного виходу на Шляхи, тож дістатися сюди можна було лише через гірські перевали - довгі, виснажливі та небезпечні. Та навіть це було не найбільшою перепоною. У місто впускали лише тих, хто мав спеціальне запрошення, а чужинцям туди вхід був закритий. На щастя, у Наджи такий документ знайшовся, і саме завдяки йому вони переступили важкі ворота Алвріда.

Перше враження від міста було химерним. Повітря тут пахло густими прянощами, вином і дорогими парфумами. Але за цією зовнішньою пишнотою крилася інша сторона - темна і тривожна. Вулиці наповнювали крики й плач: плакали ті, кого гнали на продаж, і кричали ті, хто не мав змоги викупити рідних. Голе, відчайдушне торжище людських доль.

Галеон ішов крізь натовп із стиснутими кулаками. Його серце билося від злості та страху. Він щоразу рахував монети у гаманці й сподівався, що їх вистачить. Але з кожною новою проданою дівчиною його надія слабшала: ціни зростали, а байдужі обличчя купців ставали дедалі нахабнішими.

Лавену цього дня не вивели на поміст. Але Галеон, пильно вдивляючись у юрбу, раптом помітив знайоме обличчя - Логер. Работорговець стояв, розмовляючи з якимись товстосумами, й виглядав спокійним, навіть задоволеним.

- Не гарячкуй, - тихо, але твердо зупинив його Наджи, коли Галеон напружився, готовий кинутися вперед. - Поспіхом ми тільки все зіпсуємо. Ходімо, поговоримо з ним.

Хлопець стиснув зуби, але послухав. Домовившись із теффірами зустрітися біля міських воріт, він рушив за Наджи, відчуваючи, як у грудях палає вогонь нетерплячки.

Вони наздогнали Логера біля вузької кам’яної вулички, що вела від торжища до кварталу заможних будинків. Работорговець ішов неквапливо, тримаючи руки за спиною, немов прогулянку собі влаштував. Побачивши Наджи й Галеона, він примружив очі, та замість здивування на його обличчі з’явилася усмішка - хижа, самовпевнена.

- О, які люди, - протягнув він, злегка нахиливши голову. - Наджи Пустельний і… мм, юний герой, що так прагне справедливості.

Галеон насупився, пальці самі стиснулися в кулак. Йому хотілося вдарити, просто зараз, але рука Наджи на плечі втримала.

- Логере, — спокійно почав Наджи, - ми шукаємо дівчину. Ти добре знаєш, про кого мова. Віддай її нам.

Работорговець розсміявся тихо, але сміх його був неприємний, різкий, мов лезо ножа.

- Віддати? Невже ви думаєте, що мої справи такі прості? У цьому місті все має ціну, і ваша дівчина теж. Хочете - викупіть. Не хочете - інші заплатять.

- Вона не товар, - вирвалося в Галеона. – Вона вільна. Якщо ти хоч раз до неї доторкнешся, або хтось…

- То що? - холодно перебив Логер, нахиляючись ближче. - Вб’єш мене тут, серед натовпу охоронців та купців? Ти ще зелений, хлопче. Світ жорстокіший, ніж твої уявлення про честь.

Наджи підняв руку, не дозволяючи Галеону відповісти. Його голос лишався рівним, але очі блищали, як у хижака:

- Назви ціну.

Логер примружився, уважно вдивляючись у них, і наче зважував, скільки можна здерти.

- Вона рідкісна. Напівельфійки на ринку ціняться особливо. За таку красу… скажімо, сто джубів, і я навіть не вивожу її на аукціон. І то лише тому, що ви мої давні знайомі, - одразу загигикав торгаш, піднімаючи палець угору, наче вже уклав угоду.

Галеон мало не вибухнув, але Наджи тільки кивнув.

- При собі такої суми не маємо, - холодно відказав Наджи. - Почекаєш, доки ми її привеземо?

- Звісно, - в очах Логера загорілися жадібні іскорки. - Але не затягуйте. Скоро буде великий відбір у гарем для тсаревича Імріана. За таку дівчину мені дадуть удвічі більше.

- Вона вільна! - різко випалив Галеон, не втримавшись. - Ти взагалі не маєш права її продавати!

Логер нахилив голову набік, і усмішка стала ще небезпечнішою.

- Заспокой свого гарячого приятеля, - протягнув він повільно, - а то я вмить розірву угоду. А тоді шукатимете свою напівельфійку вже серед чужих власників.

Галеон аж почервонів від злості, але Наджи міцно стиснув йому плече, відчутно натиснувши пальцями.

- Він уже спокійний, - промовив рівним голосом. - Ми зараз ідемо. Я сподіваюсь, ти все ж стримаєш своє слово і вона вже продана.

Не чекаючи відповіді, Наджи потяг квартеліона за собою. А работорговець розвернувся й неквапно пішов уперед, лишаючи за собою запах отруйної впевненості у власній безкарності.