1.4.

Вулиці міста вирували, наче самі стали живими. Палаючі будинки скидалися на гігантські смолоскипи, кіптява застеляла небо, а попіл летів угору чорними сніжинками. Десь поруч крики воїнів змішувалися з ревом демонів, що все ще проривалися крізь барикади.

Галеон з друзями мчав вузькими провулками, намагаючись оминути завали. На перехрестях валялися зламані вози, розірвані тканини й покинуті речі тих, хто в паніці тікав від наступу темряви.

Вогонь відбивався у калюжах, і здавалося, ніби сама земля горить.

І коли вже здалося, що місто зовсім захлинеться у власному хаосі, попереду вималювався силует лікарні. Над нею теж здіймався дим, але будівля ще трималася. Саме туди їм і треба було дістатися - крізь паніку, крізь полум’я і тіні.

Вони влетіли у подвір’я лікарні, і одразу відчули, що всередині - справжній вир. Повітря було густе від запаху крові, зілля та гару, а крики поранених луною розривали стіни. Лікарі і цілителі бігали туди-сюди, дехто кричав накази, дехто намагався заспокоїти тих, хто плакав або зойкав від болю.

Кріон важко дихав, а холодний піт стікав по його лобі. У хаосі ледве знайшли вільного цілителя, який миттєво схопився за лікування перевертня.

- Швидше! - кричала жінка, водночас накладаючи закляття й перев’язуючи рану. - Якщо запізнимося на хвилину - його не буде!

А навколо лунали крики - лікарня тримала оборону проти паніки.

До цілительки підбігла ще одна дівчина і миттєво взялася за роботу, їх руки швидко рухалися над тілом Кріона, вона шепотіла закляття, що пульсували зеленим світлом.

- Його серце слабке, він втратив багато крові, - тихо промовила цілителька, не відриваючись від роботи. - Потрібно відновлюючи зілля.

- Зараз, - відповіла помічниця і не витрачаючи зайвий час побігла за ним.

Повернулася вона досить швидко міцно тримаючи в руках кілько прозорих флаконів з різними зіллями.

Цілителька спочатку влила в рот Кріону кілька крапель сірої рідини, а потім майже всю зелену.

Минуло кілька хвилин, і стали помітні перші зміни: пульс став рівніший, дихання глибше, шкіра трохи тепліша.

- Він тримається, - промовила цілителька, нарешті піднімаючи голову. – Дякуючи силі, що він був просто поранений, а не отруєний як деякі.

В кімнаті пролунав легкий подих полегшення. Навколо все ще панував хаос, але у цьому маленькому вікні спокою народжувалася надія. Кріон ще непритомний, але вже відновлюється.

- Він виживе, — прошепотів сам собі Галеон, а Беван кивнув у знак згоди.

Навіть серед вогню й паніки життя продовжувалося.