1.3.

Залишивши Лавену в заїзді - з дівчини вояка ніякий, лише заважатиме, - а самі озброївшись усім, що мали під руками, хлопці вибігли на вулицю.

Небо розривали блискавки так часто, що здавалося, сама ніч перетворилася на день. Та демони приходили не з неба, а крізь чорні портали, що відкривалися просто серед вулиць міста. Довго шукати ворога не довелося: на торговельній площі відразу розкрилося три портали, з яких хлинули дрібні демони - потворні створіння з іклами й пазурами. З ними вже бився здоровань, майже голий, лише в коротких штанях, які ледве прикривали його зад.

Потраплянці не стали чекати запрошення й кинулися йому на допомогу.

Бій був важким. Потік демонів здавався нескінченним: одного тільки знищували, як із порталу вистрибували ще двоє. Клинки рвали плоть, пазурі дряпали метал, крики поранених змішувалися з оглушливим ревом чудовиськ. Земля невдовзі вкрилася купами чорних тіл, але й захисники зазнали втрат. Алкід отримав глибоку рану ноги, Беван тримався за плече, з якого рікою текла кров, Ронан похитувався з розбитою головою. Сам Галеон, засапаний і знесилений, ледве стояв на ногах, як і незнайомець. А Кріон лежав непритомний, з його спини стирчав здоровезний демонічний шип, і під тілом швидко розтікалася калюжа крові.

- Тут потрібна допомога цілителів! - вигукнув один із вартових, що щойно прибув на площу з підкріпленням.

- Та йду, йду! - обурено відгукнувся жіночий голос. До них підійшла висока, надзвичайно худа жінка в сірій хламиді. - Не можу ж бути в двох місцях водночас. Де тут поранені?

- Ось, - Галеон показав на Кріона. - Він непритомний, дихає важко, крові втратив багато.

- А ви як? - кинула цілителька, лише мимохідь оглянувши інших.

- Ми потерпимо. В мене лише подряпини, - відповів Галеон.

- Тоді відійдіть і не заважайте, - різко наказала жінка.

Галеон послухався й лише здалеку спостерігав, як вона чаклує, шепочучи заклинання й притискаючи кістляві руки до пораненого.

- Дякую за допомогу, - озвався незнайомець, відволікаючи його. - Якби не ви, я сам би не впорався. Мене, до речі, звати Наджи. Якщо буде потреба - звертайтесь. За мною борг. Я зі своїми зупинився в “Смаженому гусаку”. Знаєш, де це?

- Так, звісно, - відповів Галеон. Почувши ім’я, він аж відчув, як серце підскочило. Оце так удача!

Та радість швидко затьмарила цілителька, яка підняла голову:

- Я його підлікувала, але довго він не протримається. Отрута вже розповсюджується. Терміново віднесіть його до лікарні! - її голос знову став жорстким. - Наступний!

- Що означає “не протримається”? Він що, помре? - злякано запитав Алкід.

- Якщо залишиться тут - помре, - різко відказала жінка. - Якщо швидко доставите в лікарню - є шанс. Ви що, думаєте, я ношу з собою воза зілля?

Вона бурмотіла щось невдоволено, але працювала без зупинки. За хвилину рана на нозі Алкіда затягнулася, хоча той все одно кривився від болю.

- Далі!

Отримавши допомогу й пояснення, як дістатися до лікарні, чужинці підхопили Кріона й одразу кинулися бігти вказаною дорогою, сподіваючись почути добрі новини.