2.1. Перша зустріч.

Літо 155р.

Світла від чарівної кулі ледь вистачало, аби бачити стежку й не зламати собі шию серед темного лісу. Та навіть перелом ноги не зупинив би молодого ельфа - настільки впевненим і рішучим він був. І на те була причина: він ішов назустріч власній долі. Долі, яку сам собі передбачив.

Місяць тому йому наснився сон: він мав зустріти дівчину, котра змінить не лише його життя, а й долю цілого світу. Тож він поспішав її знайти та врятувати від довгих і хижих рук тих, хто не бажав її появи. Саме тому залишив рідний дім і вирушив у небезпечну мандрівку, що мала привести його до місця зустрічі.

Проте вчасно дістатися він не встигав. До заповітної галявини залишалося всього кілька ларків, коли раптом ліс розірвало спалахом яскравого світла. Очі на мить осліпли, і лише коли сяйво згасло, а зір повернувся, хлопець, ледве стримуючи тривогу, зірвався майже на біг.

Він встиг.

В останню мить.

І першим побачив її.

Вона лежала на вогкій траві зовсім оголена, з рудим волоссям, що розсипалося довкола, наче вогняний ореол.

На збентеження не було часу. Скинувши з плечей плаща, ельф обережно загорнув у нього свою знахідку, підняв безпритомне тіло на руки й поспішив геть. Кожна мить мала значення, адже він знав: у цьому лісі був не сам. Інші теж чули поклик долі - але прагнули заволодіти дівчиною, щоб використати її силу. Їхні голоси вже долинали крізь нічну тишу, тож ельф різко змінив напрямок і повів свій крок у протилежний бік.