1. Важкі не перші кроки.

Історія про Галеона та його компанію

Зима, 158р.

1

Вогонь, що яскраво палав в ночі нагадував Галеону колір волосся однієї дівчини, знайомство з якою відклало відбиток в його серці. Вона, як і сам Галеон з його компанією, була чужинкою в цьому світі, та на відміну від них мала магічну силу, того їхнім шляхам довелось розійтись. Де вона? Що з нею? Чи безпечно дісталась школи? Якщо так, то як проходить навчання? Чи пам’ятає вона про них? Чи згадує його?

- Знов думаєш про неї? - сівши поряд запитала полуельфійка Лавена.

Галеон замість відповіді лише криво посміхнувся, бо й згадувати було майже нічого.

Один-єдиний поцілунок.

Один-єдиний. Він розгойдав так емоції майбутньої чаклунки, що здавалось ще трохи й збожеволіли б. Далі діло не пішло, яку б пристрасть вони один до одно не відчували в той момент. Й залишок ночі провели в обіймах один одного на вузькому ліжку заїзду. А на ранок вони розійшлись, й кожен пішов обраним ним шляхом.

З тієї пам’ятної ночі пройшов рік, а спогади не залишали в покій. Іноді думки розлючували настільки, що здавалось на відбиток чарів. Та коли голова охолоджувалась, розумів що не це не так.

- Ми вже завтра прибудемо до Мілет-Дуна. Треба вирішувати, як далі? - вирішив змінити тему хлопець.

- Тобі все ще не подобається запрошення від Логера, продовжити працювати на нього.

- Так. Він окрім звичайних товарів, торгує рабами. А це якось не по....

- Не по-людськи, - завершила Лавена.

- Не по-людськи, - підтвердив Галеон. - Я все думаю про ідею приєднатися до однієї з гільдій шукачів пригод, може там буде нам місце.

- Це нове життя не таке легке, як здавалось на початку. Яті простіше, вона одразу знала чого хоче. А ми поклалися на вдачу.

- Вважаєш даремно й треба було залишатися в Дориму? - при згадці імені у нього знов защемило в серці.

- Навіть не знаю.

- От і я не знаю. Хоча в нас завжди є шанс повернутися на північ.

- Краще все ж спробувати налаштувати життя в Мілет-Дуні. Не даремно ми до нього стільки добирались. - Дівчина встала та подивилась на стіни міста які виднілись в далечині. - Світає, час наших будити. Тим паче вони так хроплять, що, мабуть, всіх перебудили.

- Хай ще посплять. Сили знадобляться.

2

Здавалося що Мілет-Дун ніколи не засинав, й життя в ньому вирило цілодобово, не зупиняючись ані на мить. Яскраве освітлення, гомін перехожих, музика, все це заважало відпочивати вночі, особливо перевертням. Вже пішов другий тиждень, що вони перебували в цьому місту, а все ніяк не звикли до ритму тутешнього життя. Звісно можна було пошукати більш спокійний район, але Галеон хотів зустрітися з відомим шукачем пригод, на ім'я Наджи, що завжди зупинявся в цьому заїзді коли приїжджав до міста. А залишати лідера самого група відмовлялась.

Спочатку потраплянці намагались самостійно знайти роботу, та марно. По місту пішов недобрий слух, що чужинців в цей світ привів не Головний, а демони, того місцеві не поспішали зв'язуватися з ними. А рекомендацій від Логера було не достатньо. Того Галеон вирішив спробувати долю з Наджи, з тим хто не боявся супроводжувати каравани, що проходили повз земель орків чи гоблінів. А також неодноразово ходив до аномальних зон, які іноді з'являлися по всьому світу.

Галеон сидів поряд з відкритим вікном, бо не дивлячи на зиму, спекота не залишила це місце, й розмірковував з чого почати розмову, коли зустрінеться з розумним, як помітив, що в чистому, нічному небі осяяному зірками, спалахнула блискавка.

Магія. Це перше, що прийшло на думку, але дуже швидко він зрозумів, що це не так, бо місцева варта, яка щойно пробігла повз заїзду, схвильовано декілька разів повторила "демони".

Галеон цьому навіть зрадів. Бо якщо демони дійсно вдерлися в місто йому та його команді випала нагода продемонструвати, що чужинці ніяк з ними не пов'язані.

Залишивши Лавену саму в заїзді, з дівчини вояка ніякий, лише буде заважати, та взявши всю доступну зброю, хлопці вибігла на вулицю.

Частота блискавок, що освітлювали небо, вражала. Але демони приходили не з неба, а через портали що відкривались на вулицях міста. Довго шукати не довелось, на торговельній площі відкрилось одразу три портали, а з нього лізли дрібні демони з якими вже бився кремезний чоловік майже без одягу, лише коротенькі штанці прикривали його сраку. Потряплянці не стали очікувати коли їх покличуть й кинулись на допомогу.

Бій був важким, але все ж вдалось зупинити, скидавшийся на перший погляд, нескінченний потік демонів, земля була завалена їх мертвими тілами. Але не обійшлось без пошкоджень й у захисників. Алкід отримав поранення ноги, у Бевана кров текла з плеча, а у Ронана була розбита голова. Сам Галеона від втоми ледь стояв на ногах, як і незнайомець. А от Кріон непритомний лежав на землі, з його спини тирчав здоровезний шип.