ГЛАВА 32

Подорож зайняла дві години. Острів, до якого причалив катер, був фермерським. Тут Даніела планувала перепочити, зібрати харчів і наочно побачити ситуацію з вивільнення сили реліквій. Люцифер першим зійшов на берег. Обоє не хотіли перетинатись, тому попрямували окремо вибраними маршрутами. Перші враження були приємними. На острові панувала атмосфера дружби, взаєморозуміння й допомоги. У своїй роботі фермери використовували як останні розробки вчених, так і витвори власної фантазії. Поряд з тракторами й роботами працювали транспортні літаки й вертольоти різних моделей і конструкцій. Фермери, що володіли значним запасом ресурсів або ширшими, ніж інші, знанням, керували процесами за допомогою своїх Хронік. Ті ж, хто  перебував на рівень нижче, покладалися більше на свою заповзятість, часто працювали поряд зі своїми творіннями, задаючи кожному працівнику окремі команди.

Прибуттю незнайомки ніхто не здивувався. Острів знаходився найближче до зон народження, так їх називали місцеві, тому подібні гості не були рідкістю. Скориставшись своїм привілеями, Даніела створила місцеву валюту й найняла розкішний номер в готелі. Прийнявши душ і перевдягнувшись, вона замовила обід і в очікуванні замовлення, вийшла на балкон подихати свіжим повітрям. Пейзажі були просто чудові, справжній рай, після пекла до цього.

Милуючись навколишньою територію вона помітила суперечку двох людей, один був місцевим фермером, а інший Люцифер. Останній намагався виторгувати більшу плату за виконану роботу. Даніела мимоволі посміхнулась. Подібне було краще тисячі розважальних телепередач. Спостерігаючи дівчина не втрималась і вирішила пожартувати з колишнього імператора. Знайшовши в Хроніках цього фермера, вона зробила йому добровільну пожертву в розмірі запрошеної Люцифером оплати, а потім додала невеликий бонус у вигляді обіду приправленого смачним проносним. Фермер неабияк здивувався невідомому подарунку, проте довго роздумувати не став і вручив все Люциферу, який аж світився з радощів. Побачивши успішне завершення операції, Даніела зайшлась істеричним сміхом, який вдалося вгамувати лише після повідомлення про доставлення. Витерши сльози, вона відчинила двері й розплатившись, забрала апетитні страви. Закінчивши з трапезою, вирішила не додавати офіціантам роботи, а сама відправила на кухню візок з посудом. Потягнувшись, лягла на ліжко й поринула в царство Морфея, відклавши плануванням подальших дій на вечір.

**************************

Вечір виявився багатим на події, та про все по черзі. Прокинувшись, Даніела одразу направилась у ванну, щоб привести себе в порядок. Закінчивши з цим, вирішила знову відвідати балкон, на свіжому повітрі думалось краще. Відсунувши скляні двері вона застигла в ступорі. Світ ззовні кардинально відрізнявся від того, що вона бачила вдень. Острів перетворився на справжнє поле бою. Інвентар і машини, що служили для обробітку землі, перетворились на зброю. Люди, немов одержимі, руйнували все на своєму шляху. «Насолоджуватись» спогляданням Даніелі не дали довго, один з вертольотів направився до готелю. Навіть в нічній темряві можна було розгледіти наявність бойового озброєння на борту. Не звикла до подібних ситуацій дівчина не одразу зметикувала, що потрібно робити. Тим часом ворог випустив декілька ракет, пролунав вибух. Дах і два верхні поверхи посипались, як доміно. Даніелу так би й поховало під завалами, якби не істота з крилами, що схопила її за талію і вчасно вивела з зони небезпеки. Незнайомцем був не хто інший, як Люцифер. Коли вона зрозуміла це, то міцно обійняла його за шию.

– Ти не проти трохи підсобити збивши той вертоліт? – насмішкувато запитав Люцифер.

Після таких слів Даніела ладна була вибухнути сотнями фраз обурення, проте стрималась, в знак подяки своєму літаючому принцу. Відхиливши голову й витягнувши вперед праву руку, з якої за мить вилетіло декілька вогняних куль і направилось в сторону переслідувача, вона збила вертоліт. Вибух, від падіння, освітив навколишню темряву. На землі стали помітні десятки трупів, а також пошматовані частини тіл. Повсюди валялась техніка, а в кратерах, від вибухів, продовжували горіти вогні. На кожну живу істоту сила реліквій діяла по-своєму, перетворюючи в безмовних рабів.

– Як нам покинути острів? – звернувся до неї Люцифер, чим привів до тями.

– Порт або повітрям, можна, ще переміститись, проте в такій ситуації не даю стовідсоткової гарантії, що знайду безпечне місце.

– Тоді летимо в порт.

Даніела схвально кивнула. На щастя по дорозі їм більше не трапилось супротивників, все дійство розгорталось безпосереднього на землі або ближче до житлових районів. Спустившись на Землю Люцифер відпустив Даніелу й заходився відв’язувати швартувальний канат.

– Можеш поспішити? – звернулась до нього занепокоєна Даніела.

– Можеш допомогти, – спробував пожартувати Люцифер, повернувшись до неї обличчям, та потім зрозумів, що її слова не просте прохання, а цілком реальні переживання, спричиненні інформацією з Хронік. – Готово, – виголосив він і першим застрибнув на катер, а потім допоміг Даніелі.

– Візьми на себе ручне керування, – скомандувала Даніела.

– Та що з тобою? Ми вже покинули острів?

У відповідь вона показала картинку з таймером. На ній був зображений ядерний вибух.

– Дістала вже ця зброя! – виголосив Люцифер сердито, і завівши мотор, направив катер у відкритий океан.

Даніела, тим часом, створила навколо човна сферичний бар’єр. Покинути вчасно зону ураження їм не вдалося, тому Люциферу довелося проявити неймовірну майстерність, оминаючи уламки або ж самі човни. Щогла одного з парусників ледь перегородила їм дорогу на свободу, та катер вчасно прослизнув, залишивши пекельні згарища позаду.