ГЛАВА 30

За вечір Даніела пережила справжню війну з логікою та встановленими поглядами на будову навколишнього світу. Закінчилося все тим, що вона ледь не спалила кімнату готелю, граючись новими силами. Добре, що Люцифер вчасно вийшов зі стану медитації й усунув наслідки.

– Починаю задаватись питанням, хто з нас тут справжній демон, – пожартував Люцифер після того, як полум’я на ковдрі зникло.

– Ну дякую, – насупила губи Даніела.

– Пожежники подякують, що не довелось їхати на черговий виклик.

Дівчина не втрималась і жбурнула в нього подушку, на півдорозі та розірвалась і пір’я розлетілося по всій кімнаті. Даніела задоволено схрестила руки на грудях. Проте Люцифера був не з тих, хто так просто програвав. Його контраргумент виявився простим, але дієвим. За його спиною з’явились чорні крила, які, легкими помахами, направили все пір’я в сторону дівчини. Спльовуючи чергову порцію пернатого щастя, вона звернулась до Люцифера.

– Може прибереш це?

– Тренуйся, – зловтішно мовив він.

– Хочеш, щоб тут смажениною запахло? Я й так дивуюсь, що власники ще поліцію не викликали.

– Вони б викликали, якби я протипожежну сигналізацію не виключив.

– Молодець, – похвалила того Даніела. – Мені от цікаво, чого ти няньчишся зі мною, хто взагалі були ті люди, що викрали мене?

– Людьми їх важко назвати.

– Ангели? – припустила Даніела.

– Швидко вчишся, – посміхнувся Люцифер.

– І хто ж віддавав накази, – скоса поглянула на нього дівчина.

– Якщо ти про керівника тієї операції, то Михаїл, а от про головних навряд чи захочеш почути.

– Перші, – не вагаючись виголосила Даніела.

– Здогадалась? – здивовано поглянув на неї Люцифер.

– Зробила відповідні висновки зі спогадів батька. Це вони прикриваються іменем мого діда, – вже тихіше прошепотіла вона.

– Маєш чим пишатись, ти справжня принцеса.

– А тобі, як бачу, подобається насміхатись! – мовила вона сердито.

– Ну вибач, що у вас ще та сімейка, – стиснув Люцифер плечима.

– Ти не відповів навіщо тобі все це?

– Повіриш, коли скажу, щоб захистити тебе?

– Не дуже, ти ж був імператором Проклятих Земель, а перед тим замом Захарії, який підпорядковувався Першим.

– Часі були непрості, – пожартував Люцифер.

– А зараз краще? – пильно поглянула на нього Даніела.

– Зараз партія наближається до фіналу і я не хочу бути пішаком, якого обміняють на ціннішу фігуру.

– А чим я тобі допоможу, Перші напевно влаштував справжнє полювання на тебе, взагалі навіщо було потрібне це викрадення? Хоча, стоп – книга.

– Браво, – заплескав Люцифер в долоні. – Їм не хочеться, щоб ти дізналась правду.

– Але чому, для чого це все? – ледь не благально запитала Даніела.

– Чому? – задумливо перепитав Люцифер. – Тому що ти з нового покоління, покоління, що за задумом Алена має відправитись за горизонт подій.

– А ти добре підготувався, – посміхнулась Даніела.

– Події того вимагають.

– Але навіщо було повертати мене сюди?

– Я не настільки добре знаю плани Нейторі, – посміхнувся Люцифер.

– А як сталося, що батько знову опинився тут? – Даніела сама здивувалась спокою з яким поставила запитання.

– Ти.

– Я? – перепитала дівчина.

– Ти, і ця книга. Говорячи сучасною мовою, ти тримаєш в руках носій інформації, вставивши який, в потрібний пристрій, отримаєш підключення до всесвітньої павутини. В нашому ж випадку пристрої – це самі люди, а павутина – істинна реальність, тобто, свого роду контроль над Сингулярністю і світом за горизонтом подій.

– Ти хоч сам зрозумів, що сказав? – скептично поглянула на нього Даніела, все ще не вірячи почутому.

– Вірити, чи ні – твоє право, я лише озвучив добуту інформацію. Ти й сама можеш побачити, що зараз відбувається в первинній реальності. Країни тануть, як сніжинки на сонці.

– Чисто теоретично припустимо, що це правда, книга у мене, що далі? Вбити діда, зруйнувати Ковчег? – з кожним словом тон Даніели підвищувався, останні слова являлись відвертим криком відчаю.

– Далі? – Люцифер кинув на неї косий погляд, а вуста приготувались видати вирок. – Далі – я тебе вб’ю.

– Що, вибач? – насмішкувато запитала Даніела.

– Інакше нам не потрапити в Найріті, – пояснив Люцифер.

– Це ще що за місце? – рефлекторно запитала Даніела.

– Свого роду загробний світ, справжній Едем, якщо тобі буде простіше. Там душі людей остаточно перероджуються. Повертають земну оболонку, тільки з невеликими доповненнями. Це все, що мені відомо.

– Навіщо таке розділення?