ГЛАВА 4

Похорони, й уся документальна тяганина, пов’язана з цим питанням, зайняла тиждень. Походи до слідчого відбувалися кожного дня, проте, це було швидше формальністю, чим чимось важливим. Одні й ті самі рутинні запитання і деталі від яких кожного разу здригалось серце. Під кінець Велеслав, немов робот, повторював озвучені раніше свідчення. Навіть картина смерті рідних вже не була чимось особливим. Вона перетворила його серце на камінь. Тепер Велеслав чітко знав, що робити. Раз сліди замітала влада, значить Аїда, чи її родина, були причетні до чогось важливого. Того, що могло дискредитувати високі чини, раз вони почали смикати за нитки. Єдиним шансом все з’ясувати, було відправитись в зону ООС. І Велеслав не роздумуючи підписав контракт. Особиста війна тепер стала загальнонаціональною.

Медичну комісію пройшов за три дні, ще тиждень зайняло оформлення документів. По закінченні усіх нюансів Велеслав купив квиток на поїзд і відправився в один з навчальних центрів. Сидячи в купе він все ще не міг повірити, що з ним підписали контракт, враховуючи останні події. Виходить, в ньому не бачили загрози, або ж задоволено потирали руки, в передчутті легкого шансу позбутись. Смертність в навчальних центрах була не такою рідкістю, та й на фронті ніхто не застрахований від ворожої кулі, або не зовсім ворожої...

Притулившись до вікна, не звернув уваги на дві старші жінки, що зайшли в купе й почали шарудіти сумками, стараючись розіпхати їх по полках. Та коли вони завели розмову, Велеслава аж тіпало від кожного слова.

– Клава, ты слышала последние новости? – звернулась одна до іншої.

– Какие? – здивувалась та.

– Наши очередное село отбили у этих проклятых оккупантов, – жінка виголила це з такою радістю, немов сама брала участь в тих боях.

– Ой, Софочка, это как бальзам на душу. Мой пока ничего не написал, но надеюсь, скоро порадует вкусными подробностями, – і та замріяно поглянула у вікно. – Скорее бы уже вернуться домой, достали эти мужики суверенськие.

– И не говори, – махнула рукою та. – Сначала убили наших, а потом дали эти жалкие подачки, – скривила обличчя Клава. – Мы обеспечивали весь Суверенитет, а они отплатили захватом наших территорий, разрушением домов.

– Мой пишет, что недавно подбили машину скорой, – мовила Софочка.

– И правильно сделали. Потом удерживай этих героев, навешают медалей, оформят льгот, а нам за все платить. Пусть, сначала, вернут мою квартиру, а то поселили в какую-то гнусную однокомнатку с больными на голову соседями. Вечно приносят какие-то обноски и объедки.

– Ой, это вообще больная тема. Общалась с нашими, так те говорят, что организовали фонд помощи нашим бойцам на той стороне.

Терпіння Велеслава закінчилось ще на початку, та він вирішив дослухати до кінця. Після повідомлення про фонд, він вирішив долучитися до обговорення.

– Може підкажете, як вийти на цей ваш фонд, а то підписав контракт і бракує куль для «героїв» на тій стороні? Можу безкоштовно передати декілька подарунків, гляди й вашим щось дістанеться.

Почувши чисту суверенську жінок немов святою водою покропили. Вони ладні були кинутись на хлопця і вчепитись в горло, лиш би той замовк.

– Таких тупих курок потрібно в перших рядах на фронт відправляти, гляди й війни б не було. Ми захопили ваші території? Ви, що – окрема провінція? Не ми кликали Гаргано у свій дім. Якщо ви жили так добре, то чому захотіли війни? У вас був свій Президент, виходець з вашого краю. Один з розвинених, якщо не найрозвиненіший регіон. Питається, що ще вам потрібно? Ми захищаємо свою землю, свою країну, а що захищаєте ви? Де ваша земля? Ви прагнете свободи, від кого? Розгорніть підручники історії й погляньте скільки крові пролили ваші предки за Суверенітет. І коли я маю на увазі «ваші», то саме східні території. Чи це були не ваші предки? Виходить, ви заслані агенти, які принесли в нашу країну війну. А з такими розмова коротка; чи ні? Замість того, щоб посадити за державну зраду таких як ви, саме таких, бо є нормальні люди, які своїми життями виправляють вашу дурість. Ми забезпечуємо вас житлом, роботою. А ви далі гадите. Якщо на тій стороні так добре, то чому переїхали сюди? Відправляйтеся туди й пожинайте плоди своїх бажань. Побачите, як добре живеться в Гаргано, який світ вони вам пропонують. Ви говорите про велике кохання, а дієте як проститутки, продаючи любов тим, хто більше заплатить. В житті ще є справедливість, криваві гроші нікому не допомогли. Дивлячись на вас мені так і хотілось плюнути вам в обличчя, та потім зрозумів, що забагато честі. Ви не маєте жодного відношення до народу за який я їду воювати, ви «мешканці». Живете за принципом орди: захопили, і як паразити, тягнете останні соки, а коли вони закінчуються, прямуєте далі. Для вас усі окупанти, хто не поділяє ваш спосіб життя і прагне забрати своє.