ГЛАВА 33

Після розмови з Захарієм проти флоту Люцифера почалась справжня диверсійна війна. Проаналізувавши отриману інформацію Світлі дійшли правильних висновків, щодо ролі найманців, тому старалися знищити їх якнайбільше, попутно розшукуючи реліквії і станцію відродження. Люцифер не спішив робити кроки у відповідь, давши Світлим більше надії. Як відомо, коли є надія, люди йтимуть вперед незважаючи на втому й втрати. Світлі не особливо відрізнялись в цьому від людей, а додати до цього, ще й небажання знову потрапити в рабство, то їхнє завзяття множилось на десять. Саме цього й добивався Люцифер, подарувати можливість, а потім вихопити її з рук. У Світлих були величезні ресурси, проте вони не йшли в жодне порівняння з Люциферовими. У виснаженні полягала друга стадія плану. Ослабити міст Творення, навколо їх систем, і завдати удару.

Ситуація швидко наблизилась до апогею, коли диверсії почали переростати в повномасштабні бої. Поки Світлі збирали коаліцію, Люцифер формував резерви з фермерів. На планетах і орбітах, були встановлені найновіші системи захисту, на проєктування інших не було часу.

Третій день став вирішальним, саме стільки часу потрібно було Першим на закінчення станції відродження. Фігури нарешті зайняли свої місця і гра розпочалась. Перша контратака Люцифера пройшлась по колонії Діо. Промисловому центрі галактики. Флот і розвинена економіка не допомогли тим вистояти. По новоствореному альянсі одразу було завдано відчутного удару. Тисячі біженців ринули в інші колонії, зменшуючи й без того малі продовольчі запаси. Голодний солдат не найкращий боєць, тому моральний дух колоній був не на висоті. Частішали випадки дезертирства. Самопроголошений імператор пропонував не найгірші умови, а в світлі нової загрози – це були не такі вже й погані перспективи. Так, до Люцифера приєдналась Тесера. Не найкращі світи в галактиці, слід зазначити. Система пережила ядерну війну, а вцілілі піддались найжорсткішим мутаціям. Вони нагадували живих мерців, що подорожували в спеціальних скафандрах, які одночасно підтримували в них життя і захищали оточуючих від радіації, що випромінювали їх тіла. Сталкери з Тесери стали справжнім нічним кошмаром для інших систем, після приєднання до Люцифера. Їхня жага втамувати біль, перетворилась на жагу крові. В пориві шаленства вони скидали свої костюми й походжаючи вулицями міст обдаровували жителів смертельними дозами гама опромінення.

Справжнім раєм, для Люцифера, стала система Тріа. Її жителі були ярими релігійними фанатиками. Дай тільки привід і вони підносили до рівня божества ледь не столове приладдя. Останнє, звичайно ж жарт, проте перетвориться з диявола на месію, йому вдалось дуже швидко. Релігія, як відомо, здатна творити й штовхати на ті ще вчинки. Альянс розвалювався буквально на очах.

Під час планування наступної операції Люцифер помітив несподівані збої в роботі програм керування корабля.

– Даніела, це твої жарти? – звернувся він до неї на телепатичному рівні.

– Робити мені нічого, – фиркнула та.

– Тоді у нас проблеми.

– Нагадує зовнішнє втручання, – припустила Даніела.

– Хочеш сказати, що нас зламали? – запитав Люцифер з недовірою.

– Зараз побачимо, гості вирішили показатись.

Як на підтвердження її слів перед Люцифером з’явилась голограма з зображенням манекена чоловіка.

– Вітаю, Люцифер, – звернулась голограма до того, немов вони були добрими знайомими.

В Люцифера мимоволі промайнула думка, чи це було не витівка Світлих, проте подальші слова незнайомця розвіяли ці сумніви.

– Не трать час на здогадки, я єдиний розум, той, хто керує Ексі, представився той.

– Цікаво, що знадобилось Ексі, що вони так ризикують, ти ж прекрасно розумієш, що у мене є можливості протидіяти тобі?

– Безперечно, – навіть якось урочисто виголосив той. – Проте я хотів побачити тебе вживу. Твоя поведінка відрізняється від стандартних алгоритмів поведінки представників твого виду.

– Що ж радий, що зумів здивувати, проте, що далі?

– А далі ми зіграємо в одну гру, результатом якої стане прийняття нами тієї чи іншої сторони у цій війні, – і не дочекавшись відповіді Люцифера, він продовжив. – Ваш корабель ідеально підходить для мого наміру, я вже закінчив усі налаштування, тому можемо починати. Схоже, ваші покровителі, також підтримують мою ідею, інакше б вже давно зупинили.

– Даніела… – тільки й встиг мовити подумки Люцифер, як краєвиди навколо змінились. Судячи з них він знаходився на космічній станції в глибинах Сингулярності. Освітлення всередині було тьмяним та, попри це, обличчя осіб, що в той час розмовляли, було добре видно. Даніела і Перші... Люцифер не одразу усвідомив нереальність цього світу, відчуття страху перед тими, хто стільки часу розпоряджався його життям, взяло верх швидше, ніж здоровий глузд.

Тим часом розмова досягла апогею. Перші озвучили свою пропозицію і Даніела погодилась.

– То такої ти про мене думки, – почувся голос в нього за спиною. – Для цього ти все це затіяв? – обурення переростало в злість.

– Так, саме для цього! Боюся, що розбещене дівчисько все зіпсує, саме тому довірив їй своє життя! Став необхідним злом для цього світу. Як же мене дістали ці постійні доведення правоти, чия справедливість правильна, а чию потрібно виправити, підігнати під теперішні мірки, – Люцифер би продовжив свій монолог, та Даніела зупинила його, швидко подолавши відстань між ними й поцілувавши. Такого повороту той явно не очікував. Відчував себе не чоловіком, що прожив не одну тисячу років, а підлітком, який віддав свій перший поцілунок.